Буде нам з тобою що
згадати
Після довгих збавлених
ночей.
Вивчив я далекий звук
гармати
І тривожний блиск твоїх
очей.
Твої очі – квіти
темно-сині
На узбіччі радісних
доріг.
Чи зустрінемось з тобою
знову
На своїх дорогах
бойових?
Будуть стрільна
розриватись глухо
І дрижати в вибухах
земля.
Вийдеш ти в ту сторону
– послухай
Де в багряних полум’ях
поля.
І почуєш грізну борню
волі,
І вкриється кров’ю
битий шлях.
Будуть хлопці йти
суворо-чолі
В сіруватих, наче ніч,
рядах.
І пройдуть вони
безмежним краєм
Крізь руїни сіл, дерев
і трав.
І напевно ти тоді
згадаєш,
Хто любов і мужність
поєднав. | 
