Виряжала мати сина
Під Крути до бою
Розчесала кучерики
Понад головою.
Іди, іди, мій синочку,
В бою не здавайся,
Як побореш вороженьків,
Додому вертайся.
Іду, іду, моя мати,
Вчиню твою волю,
А ти ходи й проси Бога,
Щоб вернувся з
бою.
Ждала, ждала мати сина,
Під Крути ходила
Та й шукала між трупами
Найменшого сина.
Ой пізнала Стара мати
Головоньку сина,
Проклинаючи, колише,
Тай заголосила.
Люляй, люляй мій
синочку,
Тож я твоя мати -
Сину Рідний... Боже
милий... Вороже проклятий! |