Останнім часом вороги українського народу активно проводять брехливі інформаційні кампанії, безпідставно звинувачуючи в усіх мислимих і немислимих гріхах Романа Шухевича, Степана Бандеру та інших діячів українського національно-визвольного руху XX століття, хто збройною рукою карав чужинців за насильства над українцями, захищав від спалення свою хату, від наруги - своїх дружину і дочку, від розправи - своїх батька і матір…

Однак, попри всі брехливі наклепи, стараннями українських патріотичних сил, і "Свободи" зокрема, наш народ знає і вшановує своїх національних героїв. Як знають і вшановують своїх героїв усі народи світу, яким довелося зброєю виборювати свободу й незалежність від чужоземних загарбників.

З ініціативи Всеукраїнського об'єднання "Свобода" 23 травня в різних містах України пройшло ряд урочистостей з нагоди ... Читати далі »

Політика нової влади вимагає нових слів для означення її суті.

Поняття "внутрішня окупація" найкраще схоплює мету й зміст політики нинішньої влади. Відтак варто найзагальнішим чином поглянути на поняття, причини, зміст і наслідки цього явища.

Поняття

Загалом внутрішня окупація - це прихід до влади такої групи меншості, соціальне становище, свідомість та інтереси яких відповідно прямо суперечать більшості.

Для України це - заходи групи меншості зі встановлення такої гегемонії в постколоніальному суспільстві, зміст і спрямованість якої зупиняє об'єктивацію волі корінного народу - українців. Основа її - уламки колишньої імперії в Україні, підтримувані реваншистами із Кремля.

Причини

Україна - уламок колишньої імперії СРСР. Український народ, підданий системній асиміляції, втратив свою культуру й ... Читати далі »

Четвертого червня 2010 року виповнюється 100 днів перебування Віктора Януковича на посаді Президента України. Для Українців ці 100 днів були днями шоку, стресу, розпачу, обурення. Хтось думав отримати обіцяне Януковичем на виборах, а хтось думав про те, який наступний подарунок зробить Янукович країні – окупанту з пазурів якої українці вирвалися у 1991 році. У багатьох українців вистигла думка – боронити Україну, Слава Богу Конституція дає нам на це право.

У людей може виникнути питання: «Чому українці готові взятися за вила? Що їх до цього спонукає?».

Більшість громадян не проти дружити з сусідкою з півночі, але не ціною здачі цій сусідці власної землі, та всього, що належить українському народові, в тому числі історії, культури, героїв, які боролися за незалежну Україну.

Дії Януковича та його адміністрації (вже називають окупаційної, а самого Януковича називають губернатором «малоросії») несуть загроз ... Читати далі »

Складається враження, що сьогодні головним завданням української влади є якнайшвидша ліквідація української державності. Президент Віктор Янукович намагається виконати те «домашнє завдання» Кремля, яке він не зумів реалізувати у 2004 році.

Реванш режиму «януковичів» цинічний, нахабний і неприкритий. Все вказує на те, що Москві ця команда ліквідаторів України надовго не потрібна.

Максимум – півроку, або у крайньому разі до весни 2011-го. А далі – «аншлюс» після місцевих виборів, на яких приголомшливу «перемогу» буде «намальовано» блокові партій, які виступатимуть за об’єднання з Росією.

Тому Віктор Янукович і не намагається хоч би якось прикрити свою васальну залежність перед своїми кремлівськими шефами. А навіщо? Адже все одно, з його точки зору, все уже давно вирішено наперед, і роз’єднаній опозиції вже нічого не вдасться зміни ... Читати далі »

Євген Сверстюк – український дисидент, моральний авторитет, людина, яка ніколи не служила політикам і не вихваляла владу. Він нічим не зобов’язаний жодному українському президентові чи прем’єру. Мабуть, тому йому ніщо не заважає бути відвертим у своїх оцінках. «Інтелігент» у одному з британських словників перекладеться як «персона, що завжди викриває владу». Якщо йти за цим визначенням, серед українського патріотичного письменництва Євген Сверстюк чи не єдиний заслуговує на таке звання. Решта – померли чи обзавелися депутатськими мандатами.

    Безперечно, кожен з нас має на це свою власну, окрему думку. Але кожен з нас напевне зупиниться і одразу не підбере ємного і вичерпного визначення, бо важко знайти у світі країну більш химерну, більш містичну, більш несподівану і разом із тим більш чудову, прекрасну, ніж наша Україна. Ми часто навіть і не уявляємо, де саме ми живемо, хто самі ми є. А між тим ми, можливо, найдавніша eвропейська нація, наша генетична пам’ять зберігає тисячолітню інформацію цієї землі, яку наші предки перетворили з дикого степового ґрунту на родючу світову житницю, ми нізвідки не прийшли на ці терени, нікого не прогнали і нікому не нав’язували ... Читати далі »