Карпатська Україна стала жертвою політичних планів та політичних торгів великих держав, зокрема гітлерівської Німеччини. Молода невеличка держава Карпатська Україна, фактично так і не розпочавши свою діяльність, припинила своє існування, бо була знищена угорськими агресорами. Незважаючи на швидкоплинність свого існування, Карпатська Україна залишила належний політичний слід у історії, зокрема в історії державотворчих визвольних змагань українців. 
Недовга історія державності Карпатської України є логічним продовженням хронологічної осі від державності Київської Русі до проголошення незалежності 1991 року. П'ятимісячне існування цієї держави довело невпинний історичний зв'язок, генетичну та духовну єдність населення Карпат із Великою Україною. Наявність української державності актуалізувало українську визвольну ідею в колах громадськості світу. Події в Карпатській Україні поставили українське питання в цьому проміжку часу в одну з найважливіших проблем міжнародної політики великих держав. Після жорстокого придушення українського здвигу на Закарпатті світова громадськість дуже мало знала і про боротьбу на цій одвічній українській території і про саме недовге існування цієї держави. 
Чому так мало ми знаємо про це? 76 років відділяє нас від тих героїчних подій. Недовгий час існування Карпатської України породив тих справжніх героїв, які захищали свою державу. Більшість їхніх імен невідома тому, що гинули вони у вирі боротьби, часто далеко від дому. Навіть немає змоги точно встановити, скільки ж було січовиків. Їхню боротьбу поливали брудом всі окупаційні режими: угорський, польський, совєцький. Інформацію про всі події фальсифікували, замовчували. Угорська окупаційна влада, а за нею й совєцька, робили все можливе, щоби переконати світ у тому, що ніякої боротьби не було, тим самим прикриваючи правду про власні звірства. 
Січовики йшли на муки, страждання, смерть із вірою в те, що своєю жертовністю вони роблять важливу справу – побудову України. Водночас вояки прекрасно розуміли, що без зброї (лише з пістолетами та мисливськими рушницями), з нечисленним військом (Карпатською Січчю) вони не могли встояти проти окупанта-агресора, за спиною якого стояв один із найкривавіших хижаків тогочасного світу – Німеччина. Та все одно вони боролися й умирали. Ось де відчувається духовний зв'язок українських лицарів різних часів, починаючи із дружинників Київської Русі. Адже саме з тієї сивої давнини найвищою святістю була смерть за рідну землю – ту святиню, заради якої гинули українські герої всіх часів.

На сьогодні ще не всі сторінки її написані золотом, ще не всі імена загиблих відомо сучасникам і не всі віднайдено могили. Проте на Майдані здійснилася Революція Гідности, щоби повернути Україну в націєтворче русло.

Подвиг карпатських січовиків у ХХ столітті подав приклад боротьби українцям в інших державах, а нині має згуртувати нас проти російської агресії на східному фронті.

15 березня згадаймо тих, хто поліг у боях за Карпатську Україну. Своєю смертю вони наблизили проголошення Україною Незалежності.