Михайло ІВАНОЧКО уже рік організовує волонтерські екіпажі на фронт

Від самого початку військових дій на Донбасі активісти ВО "Свобода" по всій Україні допомагають нашим воїнам - закупляють необхідне спорядження, автомобілі, техніку, одяг, продукти та відвозять вантажі в зону війни. Про особливості волонтерської діяльності, про те чи спроможні прості українці забезпечувати необхідним солдатів у час економічної кризи, про настрої воїнів на передовій та багато іншого спілкуємося з головою Надвірнянської районної організації ВО "Свобода" Михайлом Іваночком, який у маленькому містечку Івано-Франківщини зумів організувати великий волонтерський рух.

"Торік у квітні очолив Надвірнянську РДА, - розповідає пан Михайло. - Тоді мав багато обов'язків, а тому не їздив особисто на схід України, натомість працював на місці - допомагав організовувати людей, збирати кошти, шукати транспорт, заправляти автомобілі… Побратими-свободівці з Надвірної ще з березня регулярно возять всіляку необхідність нашим бійцям. Ми заснували благодійну організацію, яка працює до сьогодні. Коли пішов у відставку з посади голови РДА, то вже особисто їздив на схід з допомогою".

- Які настрої і побажання сьогодні в наших вояків?

- Перемогти москаля, повернутися і поставити в Києві українську владу. Спілкуюся з багатьма військовими - ЗСУ, Національна гвардія, численні добровольчі батальйони. 90 відсотків бійців готові змінити владу в державі. Але їх, звісно ж, стримує те, що москаль на кордоні. Цим і користається нинішня влада.

- Чим сьогодні держава забезпечує вояків, а що доводиться привозити волонтерам?

- Окрім такої-сякої зброї, яка була на складах, патронів, поодиноких танків, артилерії і техніки, держава фактично більше нічого путнього не дає. Розмови про якісний одяг і харчування - мильна бульбашка. Як це не сумно визнати, але добротним одягом і свіжими продуктами військових забезпечують лише волонтери. Прикладів про "державну" гнилу картоплю-моркву маю вдосталь. Одяг, який дали нашим гвардійцям, оцінили у 3,800 гривень, які потім відрахували з їхніх же заробітних плат. На той час якісніший військовий одяг можна було купити за дві тисячі гривень. Тобто відбувається банальне відмивання коштів.

- Які найбільш нагальні потреби наших вояків?

- Потребують сучасної зброї. Якби забезпечили зброєю, то не було б пекельних "котлів". Воювати хлопці вміють, хочуть, але реально часто не мають чим. Спілкувався з бійцями, які пережили Дебальцеве. Кажуть, що якби тоді дали важку артилерію, то відігнали б окупантів. Але це все - якби… Якби держава працювала так віддано, як воюють українці на передовій, то територія Донбасу вже була би вільною від загарбників. Найбільше бракує доброго командування у війську і чесного керівництва в державі. Наші хлопці готові знищити російську нечисть, а тому сьогодні вельми важливо не сповільнювати волонтерський рух, далі їздити на схід з допомогою. Окрім матеріального, наші бійці передусім потребують моральної підтримки.

- Кажуть, що населення сьогодні менше допомагає бійцям на сході, аніж це було на початку війни. Минув ентузіазм, бракує грошей, зневірились, втомились…

- Людям з кожним днем все важче нести тягар волонтерства. Я вже рік організовую вантажі з допомогою для наших хлопців, і справді - сьогодні для того, щоб закупити все необхідне, потрібно більше часу і зусиль, аніж ще півроку тому. Але це не через те, що наші земляки розчарувалися, втомилися чи зневірилися. Причина банальна - у простих українців, які є найактивнішими "жертводавцями", закінчуються кошти. Уряд довів народ до небаченого досі зубожіння… Але навіть попри таку кризу багато співвітчизників готові віддавати. Бували випадки, коли люди останню куртку з черевиками приносили з дому. Кажуть, що "переб'ються", але хлопцям передадуть.

Я є приватним підприємцем, а тому як ніхто інший відчуваю, що українці нині просто не мають чим платити. Ціни ростуть, а грошей меншає. Через це руйнуються численні бізнеси. Іронія в тому, що держава сама неспроможна забезпечити військових необхідним, але знищує середній клас, який є основним джерелом коштів для наших бійців, також уряд "добиває" пенсіонерів та незаможних українців, які є найщирішими у своїх намаганнях допомогти армії. Така ситуація в Україні вигідна передусім Кремлю - забрати останні кошти в населення, аби воно не могло підтримувати життєздатність армії.

Українські мільярдери чомусь не допомагають війську. В них стільки транспорту й техніки, які можна бодай частково використати для допомоги воякам, натомість нині на війну боєприпаси везуть у допотопних "камазах". Активи олігархів потрібно забрати на користь держави і саме це сприятиме переходу в нову успішнішу фазу війни. Військовим підприємствам потрібно дати держане замовлення… Запрацює економіка - посилиться обороноздатність. Ми на своїй землі, а наш ворог і близько не такий страшний, яким нам його малюють.

- Є чимало інформації про волонтерів-шахраїв… Через таких українці (часто заможні) перестають давати гроші на потреби війни.

- Нашій організації довіряють. Буває, що тільки "даю команду" - 2-3 дні і назбирують 2-3 тонни продуктів. Приносять одяг, кошти, пальне. Сьогодні через фінансову та економічну кризу важче працювати, але ми поки що даємо собі раду - забезпечуємо вояків необхідним.

Намагаємося бути в усьому чесними. 2010 року в Надвірнянську районну раду обрали десять депутатів-свободівців. За цей час ми багато зробили і люди нам повірили. Я працював дев'ять місяців головою Надвірнянської адміністрації. Дотепер містяни звертаються на Ви і "пане Голово", шкодують, що пішов з посади. Пояснюю політичну ситуацію, кажу, щоб голосували за "Свободу", і я повернуся.

Секрет успішної волонтерської діяльності ще й у тому, що потрібно бути максимально відкритим. Чув історії про українців з-за кордону, які хочуть допомогти, мають кошти, але не знають, яким волонтерам можна довіряти. Кожен з них має родичів, близьких чи друзів в Україні, яким цілковито довіряє. Нехай дають їм гроші, а ці люди хай уже пильнують, що закупили волонтери, на яку суму, нехай сідають в машину і їдуть з ними на схід, аби переконатися, що допомогу передали воякам з рук в руки. Волонтерські організації не повинні відмовляти тим, хто дає гроші. Крім того, такі поїздки вельми пізнавальні - побачать, як живеться нашим воїнам, які в них проблеми. Був один чоловік, який мене звинувачував у тому, що ми збираємо гроші з людей заради власної наживи. Я взяв його з собою у поїздку на Донбас до наших хлопців. Після цього мислення перемінилося і сьогодні він готовий допомагати усім, чим тільки може. У нас підхід простий: "не віриш - поїхали з нами".

- Що найбільше запам'яталося з таких поїздок на схід?

- Вразило одне неприємне відкриття, яке з'явилося після довгих бесід з мешканцями Донбасу. Вони абсолютно не знають української історії. Читають книги про Російську імперію, знають совєтсько-большевицьку історію і тужать за "совковим" минулим. Навіть не чули про Українську визвольну війну 1917-1921-х років, про Холодний Яр, без зеленого поняття, хто такі Коновалець, Петлюра, Міхновський. 23 роки українська держава не працювала над поширенням української історії на сході України. Це одна з причин того, що зараз маємо таку занапащену ситуацію з настроями частини тамтешнього населення. Дав собі слово, що привеземо для шкільних бібліотек Донбасу сучасну українську літературу, книги про національно-визвольні змагання, про криваві діяння большевиків, про Холодний Яр…

Святослав КОСТЮК. Газета ВО "Свобода"