Зі статті професора Національного технічного університету
України «Київський політехнічний інститут»,
доктора педагогічних наук п. Богдана Суся
У газеті «День» (№ 67-68 від 15-16 квітня 2011 р.) поміщена
стаття Володимира Монастирського «Націоналізм:
чим він є – злом чи добром ?», на яку було багато
відгуків, що спонукало автора ще раз виступити на цю тему (№
100-101 за 10-11 червня 2011 р.) і досить
ґрунтовно роз’яснити, що означає слово
націоналізм, а також інші слова, такі як фашизм, нацизм, шовінізм, комунізм, расизм, пов’язуючи
їх з конкретними ідеологами і політиками, такими як Шовен, Муссоліні, Гітлер.
Мене теж
цікавлять терміни, і я навіть не раз робив опитування студентів і магістрів, як
вони розуміють значення цих слів. Виявляється, що слово націоналізм
більшість ототожнюють зі словом патріотизм, а стосовно слова «фашизм» –
розуміють, що це щось погане, але конкретно не знають, що воно означає. В наших
медіа слово «фашизм» ототожнюють з «нацизмом». Себто, що
нацизм – це німецький різновид фашизму. Однак треба відповісти на запитання,
чому одне й те ж поняття характеризують двома словами.
ОТЖЕ ПРО
НАЦІОНАЛІЗМ.
В імперській державі, відомо, влада силою підкорює різні нації, у кожної з яких є свої традиції, своя культура, своя мова як
її основа. Адже для існування імперської держави конче потрібна уніфікація –
спільна (державна) мова, якась об’єднавча (інтернаціональна) культура і т.п.
Однак люди не хочуть
відрікатися свого, і серед
них знаходяться активні діячі, які беруться захищати інтереси своєї нації. Це і є націоналісти. Звісно, націоналісти є
патріотами своєї нації. Причому, патріотами активними,
дієвими. Ступінь активності залежить від суспільних і політичних умов. Добре чи погано бути націоналістом? Кожен
сам може відповісти на це запитання. Націоналіст є ворогом імперії. Найбільшим
ворогом, бо він, обстоюючи інтереси своєї нації, – намагається зруйнувати
імперську державу. Тому кожна імперія бореться з націоналістами,
переслідує їх як найбільших своїх ворогів. Імперія також має своїх захисників. Добре це чи погано, але
ті захисники є – «патріотами імперської держави». Слід,
правда, розрізняти любов до імперської держави від любові до національної батьківщини. Бо імперії таки
розпадаються – тобто для людської спільноти вони є небажаними.
Отже, ототожнювати націоналізм з патріотизмом не слід. Патріотами імперії є
також шовіністи, представники великодержавної нації. Франція вела завойовницькі війни в Африці і можна зрозуміти, чому виникла
ідея про винятковість великодержавних націй. І були ідеологи й прихильники
цього різновиду патріотизму. У Франції войовничим
патріотом був наполеонівський солдат Шовен, від якого й пішло
поняття. Якщо є явище, то є й слово, яке його означує.
Тут доцільно зауважити, що саме шовіністична імперська
політика породжує націоналізм, а не навпаки. Україна – унітарна держава, в якій близько 80% населення
– етнічні українці. І мабуть тому, що Україна не стала ще
справді незалежною державою, в ній існують постімперські
синдроми. В Україні є сили, ноги яких пов’язли в імперському минулому. Є й шовіністи– солдати вчорашньої імперії, які не
визнають України як окремої держави.
Отже є й сили, що прагнуть утвердити національну державу. Вони й називають себе націоналістами. Якби Україна справді була незалежною державою, то в ній більшість
громадян стояли б за українську націю, українську культуру, українську мову як основу культури і як засіб єднання всіх громадян. Як це є в
Німеччині, Польщі, Чехії, Швеції тощо…
А що ж таке фашизм? Слово фашизм італійського походження і формально означає «в’язка
хмизу», а по суті символізує згуртованість людей певного типу. Як ідеологія фашизм означає, що спільнотою повинні правити особливі люди. Може б воно й нічого, бо ж і ми намагаємося
вибрати у владу особливих, найкращих
людей. Але біда в тому, що фашисти
самі себе вважають особливими і самі себе вибирають. Вони створюють
організацію орденського типу. А це призводить до диктатури
і тоталітаризму з усіма негативними наслідками. Характерно,
що фашизм властивий для будь-якої спільноти і може виникнути в будь-якій країні. Перед війною фашизм розвинувся в Італії.
Правда, якось не доводилось чути чи читати про створення
італійськими фашистами таборів смерті і фізичного знищення ними євреїв, як це
робили німецькі нацисти.
Хто ж такі нацисти? Якщо фашисти вважають, що спільнотою повинні правити особливі люди, то нацисти пішли значно далі – вони були переконані, що світом
повинні правити особливі нації.
Звичайно ж, для них такою винятковою нацією були німці. Нацисти до італійських фашистів
ставились зневажливо, називали їх «макаронниками». Але фашисти і нацисти були союзниками. Як бачимо, нацизм має расові особливості. Нацисти «вміли» визначати представника виняткової нації циркулем по черепу. Хто не вкладався в їхні параметри – був меншовартісним і його можна було
знищувати. Що й робили.
Отже, до відповіді на питання що таке націоналізм – добро чи зло – кожен об’єктивно
може підійти сам. Для цього треба відповісти самому
собі на паралельне запитання: чи потрібно нації обстоювати право на свій власний розвиток?
Якщо таке право міжнародною спільнотою надається, то
питання націоналізму взагалі відпадає. Якщо ж існують сили, які не визнають
права нації на свою національну державність, то ці сили активізують націоналізм.
Часто націоналізм плутають з ксенофобією.
Ксенофобія – це несприйняття чужого, іншого. В Україні ворожого ставлення до людей іншої раси, кольору шкіри
чи з іншими звичками нема. Ні у населення, ні у влади. Не сприймають тільки злочинців, якого б походження вони не були. Тому
називати ксенофобію націоналізмом нема ніяких підстав. Таким
чином, ми визначили поняття націоналізму як суспільного явища з поміж
інших понять – шовінізму, фашизму, нацизму. В основному це збігається з
міркуваннями автора статті «Націоналізм – це добре чи
погано?»
Не можна тільки погодитись з твердженням, що
шовінізм, фашизм і нацизм є хвороби націоналізму. Бо націоналізм є природною
захисною реакцією нації на агресивні дії шовінізму, фашизму чи нацизму… 
|
