«На початку
минулого століття, 1917-20 рр. українська держава, в силу різних обставин
перестала існувати. Вона зникла з політичної карти світу. Багато тодішніх
офіцерів як Січових Стрільців так і Української галицької армії задавалися
питанням: а чому так сталося, чому ми втратили державу?
Причин було
багато. Причина та, що ворогів у молодої країни було багато. З одного боку
більшовики, з іншого поляки, Біла армія, незграбні дії тодішніх керманичів
привели до поразки.
Але важливим є
те, що після цієї поразки вони не склали зброю, вони вирішили продовжити
боротьбу. Тільки боротьба вже набула інших форм.
Саме тоді в 1920
році Євген Коновалець приймає історичне рішення вести не відкриту боротьбу, а
піти в підпілля. І завдяки підпіллю творити ідею та боротьбу за визволення
українського народу. Створена УВО мало
на меті в першу чергу провести вишкіл молодих українців, щоб в майбутньому ці хлопці,
взявши в руки зброю, чинили опір, проводили акції спротиву проти пацифікації
українців.
По всій Україні
був спротив. Тому що, як казав Коновалець, з ворогом немає про що домовлятися,
з ворогом потрібно боротися. Український
народ, який в силу історичних обставин завжди воювали по різні сторони
фронтів в першу Світову війну, але не за
свою державу, а на боці окупантів та колонізаторів, за чужі імперські інтереси. Тодішні націоналісти
не хотіли миритися з таким станом речей. А чому так має бути? Чому ми,
українці, маючи потужну самодостатню націю з віковою історією повинні з цим
миритися?Саме УВО постала
як початок об’єднання українців. Коновалець
розумів, що тодішня УВО проводячи свою боротьбу, створювала фундамент для
майбутнього покоління. Для покоління Бандери, Шухевича, Ленкавського, тих
Героїв, які прийшли до боротьби пізніше, тих людей які мислили вже інакше,
мислили радикальніше. Що ми маємо
зараз, в теперішній час.
Зараз ситуація в
країні дуже критична. Ми маємо свою незалежну державу, але, при цьому, ми маємо
не українську владу, яка робить усе для того, щоб Україну знищити. Ворог у нас
не зовнішній, від не наступає танками, в ворог у нас внутрішній, який панує в
Україні – це теперішнє керівництво країни. Воно здає послідовно наші національні
інтереси нашому східному ворогу, північному сусіду, який зазіхає здавна на нашу
землю. Ми жили при більшовиках і старші люди пам’ятають, яке то було життя,
коли церкви закривалися, руйнувалися, коли була колективізація, голодомор. І
невже ми хочемо до цього повернутися? Ні!
І зараз ми стоїмо
на порозі повернення до московського поневолення. Проходить тотальний наступ
Москви на все українське: на церкву, на економіку, на свободу слова та на
українську мову, українську культуру, нашу історію. Внутрішні вороги торгують
вже нашою територією, скоро продаватимуть наші землі.
Чи хочемо ми
знову московського панування на нашій території, на цій святій землі. Так, вона
є свята для нас тому, що вона скроплена кров’ю наших батьків, дідів і прадідів. Ми, як нащадки цих
борців, не маємо морального права зараз здати Україну ворогам. Ми, як нащадки
великих Героїв, які життя віддали за цю Україну, мусимо цю боротьбу продовжити
і відстояти Україну.
Звертаюсь до молодого покоління: не ми сьогоднішню
Незалежність здобували, це зробили вони, ті борці, шану яким ми сьогодні
віддаємо. Від нас вимагається відстояти Україну, відстояти ту державу, за яку
вмирали десятки поколінь українських Героїв. І гріш ціна буде таким нащадкам,
які без бою здадуть Україну. Тому я закликаю усіх нас: пора скинути кайдани,
пора скинути ярмо і нарешті почати визвольну боротьбу, поки що словом, мирними
акціям, народними віче і в першу чергу вихованням своїх нащадків проти
окупанта. Ворог не дрімає, ворог почав тотальний наступ, підступний наступ з
середини країни. Україною керує ворог. Ми повинні зараз це все розуміти.
Єдиний шлях, яким
ми можемо зараз протистояти ворогові – це вибори. А на виборах нас часто
дурять, нам підсовують псевдодемократів, псевдопатріотів, мегакомерційні блоки.
А якщо подивитися у списки цих всіх блоків і партій, то ми побачимо, що там є
жиди, москалі, татари, тунгуси, всі національності окрім українців. І вони керують нами, вони користуються усіма
благами України, вони грабують нас з вами на протязі всього терміну, коли вони
є при владі. А перед виборами вони приїздять до народу тому, що в інший час
народ України їм не потрібен, а потрібен
тільки перед виборами. Ваш голос їм потрібен, потрібно продовжити свою
каденцію, своє панування, своє паразитування на людях, на їхніх бідах і горі,
на їхній праці і здобутках. І вони знову вас обдурять як це робили не раз.
Потрібно
відкинути їхні красномовні слова та їхні обіцянки і подивимося на їхні дії.
Вони, фактично, своєю гризнею між собою здали Україну Януковичу, московському
запроданцю, який зараз послідовно здає
все національне, все українське ворогу, точніше, хронічному, споконвічному
ворогу нашої держави. Тому що впродовж багатьох століть той ворог зазіхає на нас.
Усі потуги
України у визвольних змаганнях, всі революції починалися з молоді. Хто був в
ОУН – молодь, хто йшов в УПА – молодь, революцію на граніті розпочало
студентство, молодь, на майдан в 2004 році першою прийшла молодь. Тому наших
дітей, онуків потрібно виховувати правильно, в патріотичному ключі. Виховувати
потрібно так, як виховували свого часу старше наше покоління на цінностях
релігійних, національних, патріотичних. Згадуючи зараз вояків УПА, їм
патріотизм та націоналізм давався з молоком матері. І такий опір, який вони
чинили проти ворогів, ним захоплювався цілий світ. Як так: армія без держави,
армія безсмертних зробила такий опір, що весь світ за них заговорив, про
національно-визвольну боротьбу українців. І тому, згадуючи цих великих героїв, титанів нашої історії, нам потрібно
зараз відродити те духовне виховання нашої молоді, щоб ми вклали в їхню душу ту
любов до України, до всього того, що нам рідне. Адже ми велика самодостатня
нація, ми маємо свою історію, своїх Героїв, ми маємо свою мову, культуру і не
потрібно нам нічого чужого, ми все це маємо своє. Одне, що потрібно навчити
нашу молодь – це любити своє рідне, українське і пам’ятати своє минуле тому, що
та людина, яка не пам’ятає свого минулого не матиме майбутнього.
І ще,
повертаючись до питання росіян, згадується поезія Ігоря Калниченка:
«Що доброго нам
принесли москалі?
Матюк та іржаву
бляшанку,
Зневагу до
мови й святої землі,
Горілку і
шапку-ушанку.»
І хіба це не
правдиві слова? Нічого доброго
звідти не прийшло. Одне, що постійно учив москаль нашу молодь - спиватися.
Чому? Та тому, що він розумів, що молодь – це
реальна загроза їм як окупантам. Тому зараз важливим значенням
має виховання молоді. Тому що молодь –
це є наше майбутнє. Я закликаю усіх нас об’єднуватися, проводити мирні заходи,
акції на яких можна поспілкуватися, донести до людей ідеї націоналізму як любові до України. Хто
як не ми подбаємо про нашу державу. І пам’ятаймо, що в єдності сила народу, що
тільки разом ми можемо дати гідний опір, гідну відсіч тому московському холую,
який зараз простягає руки на всю Україну. Хочу вас
запевнити, що українська держава є, українська держава буде допоки є такі люди,
які пам’ятають і шанують той героїчний чин наших Героїв, яким не байдужа
Україна. Ми продовжимо справу наших попередників! І в світлу
пам'ять про наших патріотів таких як Ленкавський, Коновалець, Петлюра, Бандера,
Шухевич ми здобудемо справжню Українську Самостійну Соборну Державу!.
Слава Україні! Ільків Назар,
прес-секретар Надвірнянської РО ВО "Свобода"
|
