24 червня у ceлі Лоєва зібралася патріотична громада біля пам'ятного знака-хреста на честь героїчної загибелі в бою з опергрупою НКВС 27 квітня 1953 р. командира 21 -го тактичного відтинку УПА-"Гуцульщина" майора Петра Мельника-"Хмари", кавалера Бронзового Хреста заслуги, Срібного Хреста першої кляси. На вшанування повстанця прибули вояки Братства ОУН-УПА Надвірнянської станиці, надвірнянські свободівці зі своїм очільником Михайлом Іваночком.

Урочисту службу Божу па’мяті всіх загиблих борців за волю Украни  провів отець-парох Василь Білусяк.

Щирі пам’ятні слова того дня про славного повстанця виголосив священник УГКЦ о.Василь, місцевий історик Іван Кметюк.

П.Іван підготував та розповів громаді короткий  життєпис повстанського командирів Петра Мельника-"Хмари". Також Іван Кметюк передав вітання громади від славного повстанця сотенного Мирослава Симчича, який має велику надію та віру у те, що славні наші герої вічно житимуть у серцях українців і що їхній чин наснажуватиме нашу націю на боротьбу. Оскільки українці і надалі перебувають у стані визвольної війни, оскільки на чолі нашої держави орда, яку потрібно змести і будувати державу для українців, щоб ми-українці були господарями на цій землі, мали свою неповторну мову, історію, культуру і Церкву.

Голова Надвірнянської РО ВО «Свобода» Михайло Іваночко закликав громаду не бути сьогодні байдужими до того, що відбувається з нашою країною. «Ми не можемо просто сидіти вдома і нарікати на те, як нам гірко живеться, ми не маємо права забути цих героїв, які йшли і зі зброєю в руках відстоювали та відвойовували своє, рідне. Сьогодні ця донецько-фашистська наволоч, яка посіла політичний олімп у державі, проводить спланований та планомірний наступ на все українське, на все наше рідне. Вони прийдуть завтра і у нашу хату зі своїми брудними чобітьми, вони завтра у нашу церкву заведуть московського попа, вони заберуть у нас мову, заберуть нашу вишиванку, нашу пісню: вони знищують нашу націю. Минулого року  до стін українського парламенту увійшла перша націоналістична фракція, їх тільки 37 депутатів. Але подивіться як цих 37 націоналістів налякали комуно-регіональних чиновників. Це чорне крило парламенту, де сидять ті динозаври комуністичної епохи, паралізує від самої присутності націоналістів там. Вони, ніби маючи більшість, не можуть тепер приймати та ухвалювати антиукраїнські закони, вони не можуть в антиконституційний спосіб голосувати один за одного. Це ще далеко не зразковий парламент, але крига скресла і зміни наступлять неодмінно.

І не дарма ті герої, яких ми сьогодні вшановуємо, воювали та боролися. Їхній прапор Правди підхопили сьогоднішні націоналісти-свободівці і доб’ються того, щоб українець був паном у себе на землі, щоб змінилося все на користь українців.»

Зі спогадами про буремні роки визвольних змагань виступив голова Надвірнянської станиці Братства вояків УПА Михайло Юркевич. Гурт «Заграва» під його керівництвам виконав низку повстанських пісень.

Михайло Юркевич висловив сподівання, що українці продовжуватимуть боротьбу за Україну, за її щасливе майбутнє, беручи приклад з героїчних вчинків учасників визвольних змагань, всього їхнього нелегкого, але жертовного життя, яке віддали все до останку для своєї Вітчизни.

Історична довідка: Мельник Петро (Хмара), командир тактичного відтинку, народився 10 жовтня 1910 р. в с. Камінне Надвірнянського району Івано-Франківської области, загинув 27 квітня 1953 р. коло с. Лоєва.
Селянин, навчався в гімназії в Станіславові, вивчив німецьку; член Пласту, ОУН.
Служив у кавалером в Польській армії, у 1939 р. на польсько-німецькій війні, поранений. У 1939-1941 pp. - за кордоном, від травня до грудня 1941-го - в легіоні "Ролянд", від жовтня 1941 р. до грудня 1942 р. - виконує функції вишкільника-інструктора у відділі командира "Різуна" в Чорному лісі. Від червня 1944 р. - організатор i перший командир сотні "Стріла" в курені "Скажені", мав звання старшого булавного. У березні 1945-го призначений першим командиром куреня "Дзвони" 22-го (Станіславівського) ТВ "Чорний ліс", визначений Крайовим Військовим Штабом (КВШ) Бронзовим Хрестом бойової заслуги за хоробрість у боях; поранений під час рейду 6 квітня; підвищений головним військовим штабом до хорунжого з датою старшинства від 15 квітня 1945 р. Часто рейдує по області, веде ycпішні 6oї з військами НКВД, одержує звання поручника. 21 грудня звільнений з обов'язків курінного, від січня 1946-го - командир 21-го (Коломийського) ТВ "Гуцульщина", підвищений ГВШ до сотника з датою старшинства від 22 січня 1946 р., відзначений ГВШ Срібним Хрестом бойової заслуги 1-ої кляси за хоробрість та вміле командування в боях. Керує діями УПА на Гуцульщині до 1949 р., влітку того ж року успішно рейдує в Румунії, демобілізує останній відділ на своєму терені. Переходить до сітки ОУН на пост надрайонового провідника ОУН Надвірнянського району. 15 серпня 1951 р. підступно зловлений провокативною боївкою МГБ, 27 квітня 1952 р. втікає з-під варти, укривається по рідних сторонах. Важко поранений під час сутички оперативною групою МВД, прикриває відступ друзів до останньої кулі, застрілився.

                                   Прес-служба Надвірнянської РО ВО "Свобода"