Вівторок, 19.03.2024, 07:53




Сайт Українських Націоналістів
ГоловнаМій профільВихід
· RSS
Категорії розділу

Патріотичні вірші [14]
Бандерівські вірші [6]
Поезія Надвірнянщини [15]
Книги [9]
Художні видання підпілля 40х-50х років [6]
Тексти повстанських пісень [22]
Анекдоти [13]

Наша газета

Наше радіо

Голос Свободи

Статутні документи

Статут ВО "Свобода"

Програма захисту українців

Національна конституція (проект ВО "Свобода")

Програма ВО "Свобода"

Реклама


Відео онлайн

Сторінки історії

Фотоальбом

Історичні фото

Патріотичні зображення

Фото ВО Свобода

Головна » Поезія » Поезія Надвірнянщини

У категорії віршів: 15
Показано віршів: 1-15


Сортувати по: Назві
Кістяк лише та спухлі босі ноги,
Останній вогник догоряв в очах...
Лежав знеможений коло дороги,
Печаль і біль скипіли на устах.

Підвівся... Сів... Гули чужі мотори...
Поглянув довкруги - жита й жита...
І щось в душі заплакало - о горе!
Кому ти родиш хліб, земле свята?

Катам! А ми лиш наймити в лахмітті.
Німі раби на батьківській землі!
О рабе, рабе! - гний живцем на світі,
Коли орють тобою зайди злі!

Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 1115 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Готові будьте! Мент надходить!
Чи вже нагострені мечі?
Колони - струнко! До походу!
Зневіру й жах мечем січіть!

Народу - честь, і воля, й право,
Людині - гідність! Геть ярмо,
Геть підступ, глум катів лукавих!
Конай, спотворена тюрмо!

До зброї кожний, кожна хато!
У наступ, чоти! Смерть катам!
З щитами жде нас горда мати!
У наступ! Слава! Воля вам!

Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 1003 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Діти мої, українці, я вас породила,
Чому ж нині в вашім серці я уже не мила?
Та хіба ж я вас однако усіх не плекала,
Та чи може когось з вас я не годувала?

Всіх плекала, годувала і пісні співала,
А коли всі позростали я чужою стала.
Вас просила і благала добрішими бути
Мову рідну українську ніяк не забути.

Мову рідну українську, яку я вас вчила,
Також землю нашу рідну, що усіх зростила.
Та й повітря і водиця нам життя давали,
Але були ви не тії, ви все шанували.

І повітря чистесеньке ви в себе вдихали,
І у гаю зелененькім солов’ї співали.
І водицю чистесеньку ви з криниці пили,
І в ставочку при долині свої коси мили.

Та все ви позабули, що я вас просила,
Мова наша українська вже нині не мила.
Та і землю я вас вчила гарно доглядати,
А ви усе додаєте в неї хімікати.

І повітря і водицю, ви все забруднили,
Діти ж мої, українці, що ви наробили?
Схаменіться, діти мої, щось треба робити,
Не одному поколінню в світі треба жити.                   
Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 994 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Прошу тебе, сину
Люби Україну,
Люби її рідну ввесь час,
Люби її, неньку
Всім своїм серденьком,
Вона ж бо єдина у нас.
 
Люби її мову
Співучу, чудову,
Бо кращої в світі нема.
Бо цією мовою,
Такою чудовою,
Ти вперше промовив «ма».
 
А ще люби, сину
Пісню соловїну,
Яку тобі мати співала
Коли сповивала,
Спатоньки вкладала,
І долі у Бога благала
Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 1161 | Дата: 09.04.2010 | Коментарі (0)

Матусю ти мила, матусю свята,
Чому ти рішила, що я сирота?
Лишаєш мене ти в родильнім будинку,
Подумай ще трохи, одну ще хвилинку.

Я тебе прошу і щиро благаю,
Своїми ручками тебе обнімаю,
На тебе я дивлюсь і щиро сміюся,
Бо ти моя мила і рідна матуся.

Не можу просити своїми устами,
Лиш молю, благаю своїми очками,
Невже ти, матусю, так зможеш зробити,
Що зможеш мене ти  ось тут залишити?

Та вирок суровий ти все ж присудила,
Коли ти сказала, що я ті не мила,
Що я ті не мила і ти мня не любиш,
Що ти і-зі мною щастя  не здобудеш.

Але щастя свого не будеш ти мати,
Бо ти відказалась від свого дитяти.
Тебе я, матусю, живов поховаю,
Не скажу нікому, що маму я маю.

І правди отої нікому не знати,
Що ходить по світу моя рідна мати,
І в гості не прийду до столу сідати,
Коли ти удома будеш гостювати.

Хоч тарілку на столик для мене покладеш,
Та правди святої нікому не скажеш,
Що жиє на світі сирітка маленька,
Що ти її мама, що ти її ненька.

І тяжко ті буде, і серце заб’ється,
Коли десь дитина чужа озоветься,
А я озовуся у ту тяжку днину,
Коли ти лишила мене сиротину.

У сні лиш з тобою буду говорити,
Не треба зі мною так було робити.
На ліжку дитину ти станеш шукати,
І сльози свої ти будеш проливати.

А я вже велика, роки вже пройшли,
Стежину до мене сніги замели,
Звертаюсь я нині до всіх матерів,
Не робіть ви ніколи таких тягарів,

Щоб не було вам тяжко на ціле життя,
Не залишайте ніколи своє ви дитя.

Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 888 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Старі шляхи поржавіли, мов струни,
Од крові смілих лицарів святих,
Де бій кипів колись - лиш жито рунить.
І бандурист з бандурою затих.

Вже одгуло давно минуле горе,
І сумно, тяжко так душі моїй!
Та ні! Я вірю - знов новим акордом
Ще сміливіш загомонять бої!
Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 966 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Могутній я на шпилях гір.
Стукоче серце над верхами,
Орлом у даль летить мій зір,
Душа говорить із вітрами.

Могутній я на шпилях гір.
Як вихри свищуть в темних борах,
Тоді я будням вперекір
Співаю гімн боям, просторам...

Могутній я на шпилях гір,
Як сонце золотом задзвонить,
Як засміється дзвінко бір
І зелень тоне в ранку тонах...

А як заграє трембітар
І вийдуть зорі на верхів'я,
Мені здається - о, я цар -
Я дух верхів і гір стихія!..

Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 1003 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Ти зустрінеш там осінь-шептуху,
Мов бабусю стареньку, сумну,
І листочки в болоті без руху,
Тихий шепіт дерев, бур'яну.

Ти зустрінеш там тугу у полі...
І у серці щось тихо зітхне,
Мов сирітка під тином без долі -
І згадаєш тоді ти мене -

Він усе в небезпеці, мов олень,
Гнаний катом удень і вночі.
Його друзі - гранати, пістолі,
Темінь ночі й зловіщі сичі.

Його шлях - мов сердита зміюка,
Смерть чатує на нього щодня -
Та для тебе, Вкраїно, лиш стука
Його серце з гнівного вогня.

І згадаєш, і тугу болючу
Ти пошлеш в подарунок мені,
Я сховаю, мов квітку пахучу,
Твій дарунок у серці на дні.
Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 981 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Співучий ранок мрії розгубив,
Мов дві куми, ставки розговорились.
А ген пахучим небом голубим
Кудись спішить орел золотокрилий.

Стою в ліску, мов з казки лісовик,
І сам не знаю, що скоріш почати -
Чи слухати, що у ставках за крик,
Чи мрії вранішні тихцем збирати?..
Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 1062 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Ласка, ніжність, доброта: слова зрозумілі,
Чомусь мало приміняєм ці слова на ділі,
А усе ми приміняєм слова другорядні,
І водночас ми говорим, що ми є порядні.

А порядність виміряють не тими словами,
А порядність виміряють добрими ділами.
І щоб добре діло можна би зробити,
Треба частку серця в нього уділити.

І не тоді поділити, коли вно не щире,
Але тоді подилити, коли воно миле.
То ж учімо серце своє, щоби щирим було,
Щоби ласку, ніжність, доброту воно не забуло.
Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 1171 | Дата: 14.04.2010 | Коментарі (0)

Пішли ми у школу, у той перший клас,
Домівкою стала школа для нас.
У школу прийшли ми, малесенькі діди,
Не вміли читати і тихо сидіти.

За ручки ти взяла і нас повела,
Яка же весела тоді ти була.
За парти поклала, сказала сідати,
Букварик новенький будемо вивчати.

Букви ти нас вчила одна за одною,
Як тяжко прощатись тепер із тобою.
І довго чекали ми цього дзвінка,
Прийшла та хвилина не дуже легка.

І послідній дзвоник для нас продзвонив,
Він наше дитинство  уже залишив.
Невже це від нині таке може бути,
Що наше дитинство уже не вернути?

Вчителько наша, чому ти сумна?
Тому що на скронях блищить сивина?
Чи може тому, що ідемо зі школи?
В яку не повернемось більше ніколи?

Питаєтесь діти чому я сумна,
Відходить від роду сімейка одна.
Не плач наша рідна, не плач не ридай,
В дорогу щасливу дітей проводжай.

А ми твою ласку ніяк не забудем,
Приходить у гості до школи ми будем.
Спасибі за ласку і ту доброту,
Ти вчила нас жити в годину круту.

Ти з нами ділила і радість і сміх,
Прийми побажання найкращі від всіх.
Прощай рідна школа і ти світлий клас,
Вже тільки гостями ми будем у вас.

Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 1038 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Приснилася ми усі ночі та дівчини Дана,
Що стояла біля мене, як намальована,
І волосся в неї світле, як спіла пшениця,
Оченята в неї сині, як в ставку водиця.
 
Личко в неї рум’янеє і сама вна щира,
Та жаль мені лише в тому, що не моя мила.
Хтося кохає, обнімає, з нею веселиться,
А мені лиш та Дануся у вісні присниться.

Тож приснися ти, Дарусю, та посеред ночі,
Щоб почув я ще твій голос, подивився в очі,
Щоб сказав тобі я ніжно, ти, Дарусю, мила,
Чому ж раньше ти до мене так не говорила?
 
Але цього вже не буде, сон не повторити,
Треба Віров та Надієв на цім світі жити.
Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 975 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Якби вам туги, туги влить,
В серця, розтерзані судьбою,
Щоб не дала вам ні на мить
Заснути в рабському спокою.

Тієї туги, що пече
Рабів сумління у кайданах,
Що рве до бою гаряче
І лицарям гука: - Осанна!

Ви не зітхали б на печі,
Ніхто не чув би в вас квиління,
Плуги змінили б на мечі,
Цвіла б у славі Україна!
Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 924 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Тобі, Україно, пісні лебедині,
Тобі наше серце, і кров, і життя!
Щоднини і ночі до Господа лине
Молитва за Тебе, Вітчизно Свята!

Учора за Тебе впав рій під мечами,
Та завтра відплатить залізна чота,
І ночі засвітять гнівними вогнями -
Воскресла! - заграють розкуті уста!

Будь проклят, хто катові гімни покірно
Співає під звуки тюремних тортур!
Поете, батьків заповітам будь вірний!
Ти раб - чи Отчизни новий трубадур?

Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 1064 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Заснули потомлені люди в хатах,
Молитву й зітхання пославши до Бога.
Проклін лиш катам ще горів на устах
Та вили собаки й сичі на тривогу...

Із лампою вечір по нивах ішов -
Лічив потихеньку поскладані копи.
Твій піт, Україно, і сльози, і кров...
А хліб пропаде у "калюжі" Європи!

Поезія Надвірнянщини | Переглядів: 1085 | Дата: 13.04.2010 | Коментарі (0)

Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Наша адреса
м.Надвірна
вул.Чорновола, 8
ТЦ "СТАРИЙ ПОБУТ"
офіс №37 (3-й поверх)

ВО Свобода


Олег Тягнибок


Ми у facebook


Батальйон "СІЧ"

Приєднуйся

Чат
07:53
 
Календар
 
Патріотична поезія

(Ігор Калиниченко)

 
Наша кнопка

Код кнопки:

<A href="//svoboda-vo.at.ua" target="_blank"><img src="//svoboda-vo.at.ua/Logo/Baner_2.gif" border="0" alt="" />


 
Скачати книги

Скачати mp3

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0