Охочих відвідати захід з мовознавцем було чимало, однак активістам "Свободи" довелося проводити їх до зали з боями. Представники прокремлівських та лівих маргінальних угрупувань під прикриттям невідомих молодиків спортивної зовнішности, тримаючи прапори Компартії, Російської Федерації та портрет Сталіна, намагалися перекрити провулок, що веде до Одеського культурного центру. Те, що молодики почали фізично перешкоджати одеситам пройти до будівлі, викликало обурення та стало причиною сутичок між націоналістами та кремлівськими холуями. Водночас представники правоохоронних органів, які перебували поруч, занадто мляво реагували на дії провокаторів. Ба більше, вони ігнорували звернення народного депутата-свободівця Павла Кириленка щодо припинення провокацій та забезпечення громадського порядку. Тому можна констатувати, що провокація сутичок була цілеспрямованою та була вчинена з метою зірвати зустріч Ірини Фаріон із мешканцями Одеси.

Попри перешкоди з боку маргіналів, зустріч з Іриною Фаріон відбулася, як і було заплановано. Націоналістка провела брифінг для представників ЗМІ. Опісля цього у вщерть заповненому залі Одеського культурного центру, розрахованому на понад півтисячі місць, Ірина Фаріон більше двох годин спілкувалася з містянами. Одесити вітали націоналістку стоячи.

"Маю за велику честь стояти перед вами, перед людьми, які є земляками двох знакових для мене особистостей – Івана та Юрія Лип. Саме ці знакові особистості уособлюють сьогодні, як і колись, як і в майбутньому, Одесу. Так розпорядилася доля, що Юрій Липа народився у вас тут, а загинув у нас на Львівщині. Не просто загинув – його у страшний, дикунський спосіб замордували енкаведисти. Ось він цей знак і символ єдности Півдня і Заходу, – зазначила під час зустрічі Ірина Фаріон. – Друга постать, яка весь час пориває мене до Одеси, яка надихає мене, яка повернула мені мою мову – українську, а не совєцьку, – це також ваш земляк – Святослав Караванський. Чи можна уявити собі сучасне українське мовознавство без потужних праць Святослава Караванського, який сам собою становить цілу академію українського слова. Цей чоловік так тяжів до Галичини, як я тяжію до Одеси. Бо саме за зв'язок з ОУН, який він віднайшов в одному із навчальних закладів Одеси привів його у Галичину. Саме за цей зв'язок 1945 року одеський трибунал присудив йому 25 років. Закінчилося це тим, що він відбув 31 рік сталінських концтаборів. Знаю з тих книжок, які читала, що цей святий чоловік хотів повернути одеситів до сонця своєї мови – української".