Перший день нового навчального року Громадянський рух "Відсіч” знову відзначив акціями протесту проти політики Міністерства освіти, науки, молоді і спорту, яку проводить Дмитро Табачник.

Рік тому "Відсіч” вже відкривала навчальний рік у Києві та Львові яскравими перформенсами, які анонсували початок чергового етапу кампанії проти політики Міністерства. Тоді Міністра в обох містах символізував живий козел, який топтався по загальновизнаних освітніх й наукових нормах і принципах, байдуже ставився до написаних відомими вченими підручників, відмовлявся гризти граніт науки, проте охоче споживав капусту. Після цього весь минулий навчальний рік в країні відбувалися численні студентські акції протесту проти "табачного реформаторства”.

Цього року символ Міністра залишився незмінним, а сама акція під назвою "З Табачника реформ як з козла — молока” пройшла вже у 8 містах з відповідною родзинкою у кожному. Наприклад, у Києві бородатий "міністр” привіз порожню цистерну з написом "Молоко” під Адміністрацію Президента України. У Львові студенти влаштували відкриття-презентацію виготовленого власноруч пам’ятника цапу й розпочали збір підписів під вимогою його встановлення на весь період, допоки Дмитро Табачник буде міністром. В Донецьку мешканцям міста показали міністерську кухню, куди потрапляє усілякий непотріб, натомість якісному продукту в освітньому котлі місця не знайшлось…

Як пояснили організатори акції, назвою і театралізованими прийомами вони намагались показати, що запроваджена Дмитром Табачником політика не пропонує жодних реформ, натомість веде до деградації української освіти і науки. Вони також зазначили, що з часу перебування Дмитра Табачника на посаді жодних справді реформаторських дій і навіть пропозицій суспільство не дочекалося. Натомість Міністерство за цей час "прославилося” наступом на права студентів й навчальних закладів, намаганнями комерціалізувати освіту, зменшити вимоги до претендентів на вчене звання, суттєвим збільшенням корупції, сумнівними фінансовими оборудками, плагіаторськими "подвигами” його керівників, кричущою некомпетентністю та елементарним невмінням організувати роботу, через що, наприклад, неповна забезпеченість школярів підручниками вже стає нормою. Всі "реформи” звелись до закриття шкіл та викреслювання з історії України цілих сторінок, що в час розвитку інформаційних технологій є повним безглуздям навіть з точки зору тих, хто хотів би повернути часи СРСР, коли партія вирішувала, що слід знати населенню, а що – ні.

Якщо під час "антитабачної кампанії”, яка розпочалась відразу після призначення Табачника на посаду Міністра, проти очільника Міністерства виступала в ос

новному лише проукраїнськи налаштована громадськість як проти одіозної особи, то нині вже через суто професійні причини його фігура викликає негативну реакцію у всіх без винятку регіонах України незалежно від ідеологічних уподобань тих, хто там проживає.

Пустопорожні обіцянки, що безперервним потоком ллються з міністерських коридорів у суспільство, вже не можуть приховати очевидне – повну нездатність Дмитра Табачника і його команди зробити будь-що конкретне й корисне. І якщо не зупинити подальше "зтабачення” Міністерства (незалежно від прізвища Міністра), Україна може опинитися на узбіччі світових прогресивних наукових й освітніх процесів.