Не потрібно нас шантажувати відділенням Донбасу. Адже ми теж можемо пошантажувати Донбас його відокремленням.

У 2005 році, після перемоги над фальсифікаторами виборів, переможці вирішили не карати їх, а примиритися.

У підсумку фальсифікатори стали ще нахабніше і вже в 2007 були на межі отримання 300 голосів у парламенті, збираючи їх за допомогою масової скупки «тушок».

А в 2010 році лідер фальсифікаторів став президентом. Чотири роки його президентства стали чотирма роками грабежу, узурпації влади, торгівлі батьківщиною і увінчалися масовими вбивствами протестуючих.

2014 рік. Ми знову перемогли зграю виродків. Ми знову отримали шанс на ривок в цивілізаційному розвитку країни.

Але нам знову говорять про примирення з злодіями і вбивцями. Кажуть, що ми повинні слухати Донбас. Що Донбас без злодіїв і вбивць у владі ну ніяк не може? І ще без російської мови. Хтось його їм знову прищикнув невідомим чином.

Донбас не хоче слухати нас. Не хоче знати правду про те, що відбулося на Майдані. Він хоче, щоб ми знову і знову слухали його.

Але я не хочу слухати крики "Беркут! Беркут!" під час хвилини мовчання за загиблими. Я не хочу слухати потік марення про еврогеев, бандерівців, золото скіфів і американський спецназ. Я не хочу слухати, що говорять організми, що перегороджують шлях українським військовим і вітають російських диверсантів.

Я не хочу слухати Донбас. Я його слухав 19 з 23 років незалежності. Результат відомий.

Я не хочу нового кола ідіотських безглуздих суперечок про історію, мову і героїв.

Я хочу реформи судів, міліції, армії, податкової системи. Я хочу безвізовий режим з ЄС. Я хочу знищення корупції. Я хочу покарання корупціонерів і вбивць. І вже ніяк не хочу, щоб вони знову потрапили у владу.

***

Донбас схожий на важкого підлітка, який потрапив у погану компанію. Але у України зараз немає можливості витрачати час на боротьбу з його фобіями. Ситуація в країні дуже складна. У першу чергу через витівки дружбанів цього підлітка.

Тому підлітку потрібно швиденько подорослішати і вирішити чого він хоче.

Якщо Донбас хоче стати частиною цивілізованого світу - запрошуємо, пройдемо цей шлях разом. Але якщо Донбас хоче тягнути Україну в протилежному напрямку, то може бути нам просто не по дорозі?

Не потрібно нас шантажувати відокремленням Донбасу.

Адже ми теж можемо пошантажувати Донбас його відокремленням. І нехай спробують «руського міра».