Коли у вас біда, ми плачемо разом з вами, ми плакали коли був Беслан, коли був Норд Ост, ми співчували, коли підривали ваше метро, вдома, ми плакали, коли у вас гинули люди, коли у нас сталася біда, коли ми піднялися на боротьбу з крадіями і стали гинути наші люди, ви насміхалися, Задорнов називав нас еврохохламі, ви обзивали майдаунів і салоїдами.

Так от: знаєш чому ми не хотіли під крило Росії, а хотіли в Європу?

Тому що в той час, коли гинули наші люди, Жириновський кричав що пришле патронів, а Європа допомагала гуманітарною допомогою; в той час, коли Медведєв кричав, щоб президент не був ганчіркою - «треба душити Майдан», в цей же час польські літаки відвозили до собі наших поранених.

Тому ми й не хочемо до вас, тому що ви вважаєте, що все вирішує сила фізична, а що таке сила духу вам невідомо.

Ми хочемо в цивілізоване, європейське суспільство, ви не знаєте що це, ви потонули в хамстві, від двірника до президента. Ви вироджується морально і фізично.

Люди, які ненавидять США і Європу - не були ні в Америці, ні в Європі. Ненависники західу України і Майдану - ніколи не були на Заході України, тим більше на Майдані. Ті, що говорять про могутність російської армії - в ній не служили. Закликають до військового втручання - ні в Афгані, ні в Чечні не воювали. Зомбовані телеглядачі.

А коли ми перемогли в своїй боротьбі, ви вдарили в спину, надіславши війська до Криму, стягнувши їх на межі України. Від цієї зради нам боляче.

Та нам ще більше боляче за наших українців, за наших крамських татар, за наших російськомовних кримчаків, яких приєднали, а насправді задурили та втягнули в російське рабство. Кримці сьогодні прозрівають від рашистської реальності, шкодують за тим, що самі собі натворили, але зворотної дії на сьогодні немає.

Нам до глибини душі шкода наших обдурених громадян, які тимчасово опинилися на окупованій рашистами кримській території. Дійсно щиро жаль.

Але чи росіяни можуть збагнути нашу щирість через свою обмежену рабську свідомість???