Останнім часом вороги українського народу активно проводять брехливі інформаційні кампанії, безпідставно звинувачуючи в усіх мислимих і немислимих гріхах Романа Шухевича, Степана Бандеру та інших діячів українського національно-визвольного руху XX століття, хто збройною рукою карав чужинців за насильства над українцями, захищав від спалення свою хату, від наруги - своїх дружину і дочку, від розправи - своїх батька і матір…

Однак, попри всі брехливі наклепи, стараннями українських патріотичних сил, і "Свободи" зокрема, наш народ знає і вшановує своїх національних героїв. Як знають і вшановують своїх героїв усі народи світу, яким довелося зброєю виборювати свободу й незалежність від чужоземних загарбників.

З ініціативи Всеукраїнського об'єднання "Свобода" 23 травня в різних містах України пройшло ряд урочистостей з нагоди Дня Героїв - свята, встановленого Організацією Українських Націоналістів ще у 1940 році задля вшанування героїв, які своє життя присвятили визвольній боротьбі за Україну. Адже саме на геройських подвигах борців за національне визволення і будується державне патріотичне виховання громадян усіх провідних країн світу, і це - запорука їхньої суверенності.

Проте боляче й гірко, що ми знову і знову натикаємося на стіну непорозуміння з боку нашої неукраїнської влади, яка намагається стерти пам'ять про наших національних героїв. Прикро, що доводиться постійно доводити "народним обранцям", що українці у своїй країні мають право на збереження національної гордості.

Ще 14 квітня 2010 року Волинська обласна організація ВО "Свобода" звернулася до Луцького міського голови Богдана Шиби та депутатів Луцької міської ради з вимогами: до 9 травня скликати позачергову сесію міської ради, де прийняти рішення про присвоєння Степанові Бандері звання "Почесний громадянин міста Луцька" та при формуванні міського бюджету на 2010 рік передбачити виділення коштів на спорудження пам'ятника Степанові Бандері.

Позачергова сесія була скликана. Однак положення про присвоєння Провіднику ОУН звання "Почесний громадянин Луцька" депутати не розглядали. Не зрушила з мертвої точки і справа спорудження пам'ятника Степанові Бандері. Чергова "бюджетна" сесія міської ради цього питання чомусь теж "не помітила"…

Нагадаю, що ще у 2008 році, за зверненням Волинської обласної організації ВО "Свобода", спільно з Братством вояків ОУН-УПА Волинського краю імені Клима Савура, Луцька міська рада ухвалила рішення про спорудження такого пам'ятника та навіть визначила місце для нього. І, схоже, геть "забула" про свої ж наміри та зобов'язання - як про якусь зайву, третьорядну, нікому не потрібну справу.

Той факт, що відкрита зрада національних інтересів має місце в законодавчому органі, переважну більшість якого становлять представники націонал-демократів, яскраво демонструє справжнє нутро так званих "національно-демократичних сил". Які, як бачимо, завжди готові поступитися своїми принципами, коли мова йде про посади чи власний бізнес. Вони фактично зрадили свої ідеологічні програмові засади в обмін на посади у новій владі. Така угодівська позиція так званих націонал-демократів іще раз підтверджує необхідність нагального проведення докорінного очищення влади.

Бо кому невигідний розвиток українського патріотизму, кому заважає вшанування пам'яті Степана Бандери як символу зовсім іншого типу політика, основа якого - фанатичне служіння національним інтересам? Це може бути не до вподоби лише ворожим неукраїнським силам, які не зацікавлені у становленні повноцінної політичної системи в Україні, не зацікавленні у виникненні потужної української держави, перетворенні України з ринку збуту і ресурсів - у впливову країну Центральної Європи. В першу чергу, такий розвиток ситуації становить пряму загрозу національним інтересам Росії та Польщі.

Невже наша міська влада у власних корисних інтересах теж погодилася танцювати під дудку ворожих сил? Чи й справді наміри луцьких чиновників, як і нашої теперішньої неукраїнської влади, не виходять за межі злодійського інстинкту "накрасти й утекти"?

А нам є кого вшановувати, ми маємо ким гордитися! Кращі сини та доньки нашої землі віддавали життя за те, щоб українська нація була господарем на своїй землі, щоб ми сьогодні стояли під нашими знаменами, щоб Україна нарешті стала єдиною соборною незалежною державою.

Євген Мельник