Вибори-2014 принесли свободівцям і великі успіхи – першу націоналістичну фракцію у Київраді, першого націоналістичного міського голову у Прилуках.

Як то не прикро, після цих президентських виборів чимало політологів та аналітиків отримали нагоду потирати руки і зловтішатися з того приводу, що проукраїнські, націоналістичні ідеї, мовляв, здобули мало голосів… Тож, мовляв, українців, які їх підтримують, практично не існує.

Це − безсовісне пересмикування фактів. Бо насправді на цих виборах спрацювали певні технології маніпуляцій масовою свідомістю та інформаційна зброя, які були застосовані під час виборчих перегонів. Адже у розпал підступної розпаленої Путіним війни люди голосували не стільки за своїми поглядами та переконаннями, скільки виходячи з багато разів повторюваної з телевізорів "мантри" − "аби все швидше закінчилося в першому турі".

Звісно, це доволі крутійська маніпуляція, адже якщо Москва матиме бажання і далі воювати в Україні – її ніяк не зупинить факт легітимно обраного президента – кремлівський карлик, імперіалістичні апетити якого здатна зупинити лише потужна українська сила, – знайде будь-який інший привід для агресії. І все ж знаково, що українці на цих виборах змобілізувалися і масово прийшли на вибори – адже то промовистий сигнал для Путіна, що тут, на українській землі, російського окупанта бачити не хочуть.

Попри все, ці травневі вибори принесли націоналістам також нові важливі перемоги. У Київраді відтепер працюватиме перша націоналістична фракція Всеукраїнського об'єднання "Свобода".

Наразі ще не можемо сказати напевне, скільки саме свободівців до неї належатиме – процес підрахунку голосів триває − однак прогнози дуже оптимістичні, адже екзит-поли дають націоналістам 7,7% голосів. Можемо хіба відхилити завісу: ті свободівці, котрі працюватимуть в Київраді – це переважно воістину безцінна українська молодь. Кращі з кращих. Ті, котрі відстояли багато місяців на промерзлому Майдані, котрі воювали на барикадах, котрі на ділі, багато років поспіль, захищали інтереси киян. Особливість "Свободи" як ідеологічної політичної сили власне в тому і полягає, що її лави не вичерпуються фракцією у Верховній Раді чи тими речниками, які вже відомі громаді і які волею обставин "розкручені" у засобах інформації – чи то друзями, чи ворогами. Особливість "Свободи" у тім, що коли нестерпно втомлюється перша лава – їй на підмогу приходить наступна. І – підставляє плече. Тож ті, котрі зараз задоволено регочуть, обсмоктуючи результат "Свободи" на президентських виборах, − просто не бачать густого лісу за кількома деревами.

Так само перша фракція націоналістів з'явиться і в одному з обласних центрів Центральної України – Черкасах. Тут, як і в Києві, того ж дня відбулися позачергові вибори до міської ради. Цікаво, що за попередніми даними "Свобода" і в Черкасах здобуває результат суголосний столичному − сім з половиною відсотків. А особливо підкреслює оптимістичну тенденцію ще одна знакова подія, яку принесли "Свободі" вибори-2014. Того ж таки 25 травня у Прилуках на прикордонній Чернігівщині свободівець Дмитро БАРНАШ здобуває блискучу перемогу) на позачергових виборах міського голови. За кандидата від націоналістів голосує 52,4% прилучан! Загалом за свободівця віддає свої голоси 17 468 виборців, що вдвічі (!!!) більше, ніж за найближчого конкурента.

Варто нагадати, що в лютому цього року завдяки активності громади депутати Прилуцької міськради шляхом таємного голосування відсторонили від виконання обов'язків секретаря ради регіонала та обрали на цю посаду Дмитра Барнаша. Тодішній міський голова Юрій Беркут під тиском громади подав у відставку, – на цих виборах він набрав усього 7%. Після відставки колишнього "мера" Дмитро Барнаш став виконувачем обов'язків міського голови. Також кандидатуру націоналіста на початку виборів підтримала громада міста на тисячному вічі. Результати голосування за міського голову Прилук такі: Дмитро Барнаш – 52,4%; Ольга Попенко – 26,3%; Володимир Назім – 9,5%; Юрій Беркут – 7%; Роман Стахів – 1,9%; Павло Халімон – 1,61%; Євген Шаповал – 1,1%. Також представник ВО "Свобода" – 35-річний Андрій СТАРУХ – на виборах 25 травня здобув переконливу перемогу у боротьбі за посаду мера міста Монастириська на Тернопіллі. За Ігоря голосує понад 40% виборців.

Тож попри ейфорію українофобів всіх мастей, і далі маємо підстави стверджувати: українці таки обирають націоналістів!

Звісно, ці президентські вибори для "Свободи" були украй важкими. Надто багато сил віддано холодному Майданові та Революції Гідності. Адже свободівці з усієї України безконечно їздили до Києва, воювали під снайперським вогнем на барикадах. А лідер "Свободи" Олег ТЯГНИБОК фактично днював та ночував на Майдані. У "Свободи" − 123 поранених та 19 убитих, чимало людей, які виснажені фізично та психологічно. І ось у той час, коли "Свобода" воювала з режимом Януковича, деякі "незалежні ЗМІ", що на дух не переносять націоналістів у владі, – засідаючи у теплих студіях, поза очі воювали зі "Свободою". От один зі львівських місцевих телеканалів явно обрав обпльовування "Свободи" сенсом свого існування. Журналіст-пропагандист Остап Дроздов, вочевидь уявляючи себе доморощеним Дімою Кисельовим – розпочинав і закінчував всі свої телепередачі з чергової побрехеньки про "Свободу". Прекрасно усвідомлюючи безкарність такого свого дійства. Адже ті, котрі під кулями обмерзлими пальцями розливали на Інститутській коктейлі Молотова – точно не мали часу на те, аби позиватися з його побрехеньками по судах. Але ж крім людського, кажуть українці, є на світі іще й Божий суд. І ота львівська журналістка, яка першою збрехнула про поліестерову шубу свободівського голови облдержадміністрації Ірини СЕХ, що та недорога насправді одежина нібито... з натуральної норки (це опісля дало підстави для небаченого лементу і ґвалту в пресі!) – нехай живе зі своєю підлістю довіку. І той анонімний наклепник, котрий, прекрасно знаючи, що то відверта брехня і політичні ігрища, по селах розвішував брудні агітки, нібито чоловік Ірини Сех вирубав якісь ліси, − напевно, колись також відповість перед Всевишнім за свою підлість.

Свободівці, звісно, не святі і не ангели небесні. Ті, що живі, на це й не претендують. Вони − такі ж, як і інші щирі українці, − плоть від плоті і кров від крові. В чомусь помиляються, мають свої людські слабості та емоції, не все роблять так, аби то виглядало по-екранному красиво. І не кожну запущену проти них підлість і брехню за своїми справами встигають попередити. Але основна причина тієї жорстокої інформаційної війни, яка сьогодні розгорнута проти "Свободи", полягає в тому, що свободівці – це українці, які насмілилися іти у владу.

Єдиного не можуть вирахувати вороги. Зі своїми виборцями-українцями свободівці пов'язані чимось значно більшим, аніж просто пташкою у бюлетені. Між націоналістами та тими, котрі їх обирають – існує невидимий кровно-духовний зв'язок, який неможливо розірвати штучно. Це як у сім'ї, де рідні люди, бува, сваряться-миряться, ображаються, якийсь час не розмовляють, а опісля все одно шукають порозуміння. Бо усвідомлюють, що нема на світі дорожчих і ближчих людей. …Кажуть в народі: не штука вистояти, коли все добре. Штука вистояти, коли багато труднощів. Але є те, заради чого варто перейти крізь небачені випробування – побудова нової справді української України. І – наші діти та онуки, які житимуть у ній. Слава Україні!

Галина ЧОРНА