Останніми місяцями ведеться активна підготовка до відзначення 1025-ї річниці Хрещення Київської Русі. Святкування планують також на державному рівні за участю достойних гостей, представників міжнародної спільноти, з відповідними заходами наукового та культурного характеру, одне слово, усе відбудеться урочисто і гучно.

Така ситуація спонукає нас подумати, що і як ми повинні святкувати.

Тисяча двадцять п’ять років – це не кругла дата, тому не зовсім зрозуміло, чому саме її вибрано для відзначення Хрещення. Дехто критикує цей вибір, вважаючи, що він має політичний підтекст.

Однак, попри все, це відзначення може стати справжнім святкуванням, якщо серйозно поставимося до слів із "Символу віри": "… ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів", актуальне як тисяча років тому, так і сьогодні.

Хрещення України, офіційне прийняття християнства як державної релігії, – це надзвичайно важлива подія в житті Київської Русі, на той час могутньої держави.

Прийняття християнства означало, що київське суспільство почало жити іншим життям. Створювалися церковні громади, будувалися храми,  формувалася ієрархічна структура, поставали чернечі спільноти, розпочалася місійна діяльність тощо. Але крім цих церковних і релігійних  аспектів життя київської спільноти, розвивалися освіта та судочинство, які спиралися на нові засади, та й суспільне життя взагалі.

Київська Русь також почала активно спілкуватися з іншими державами, які раніше за неї стали християнськими спільнотами. Тисяча років тому в житті наших предків відбулися великі, справді суттєві зміни.

Як же нам сьогодні святкувати цю річницю?

Орієнтуватися на геополітичні, політичні, наукові, культурні, економічні елементи?

Та чи буде це справді відзначенням фундаментальних перетворень, що їх зазнав Київ і всі землі тодішньої великої держави, якою володів рівноапостольний князь Володимир та його наступники?

Може, радше пригадувати минулі події і старатися пережити релігійні зміни, які тоді настали?

Думаю, що це друге.

В Україні сьогодні багато християн. Хоча ми поділені на різні конфесії, – православні, католики, протестанти,  – усі віримо в Пресвяту Трійцю, приймаємо Ісуса Христа, воплоченого Божого Сина, читаємо одне Святе Письмо, дотримуємося спільної Божої науки. Хоча далеко не все в нас одне й таке саме, як це було тисячоліття тому, проте  ми – християни.

У нашій державі, усім відомо, багато різного роду зловживань. Боремося з цим помножуючи закони, створюючи нові комісії та вживаючи інші подібні заходи. Проте все це безуспішно, бо робимо це без переконання, без щирого бажання виправити суспільні  негаразди.

Запропоноване державне святкування чітко показує, як ми підходимо до проблем нашого суспільного життя. Заходи, які робимо, є зовнішніми за своєю суттю.

Те, що відбувається в законодавчій, виконавчій і судовій гілках влади, а також у сфері економіки та освіти, відсутність контакту між владою і населенням – усе породжує зневіру населення.

Постає запитання: чи можна все це виправити? Так, можна, якщо зробити наше святкування 1025-річчя справжнім поверненням до тисячолітньої традиції.

Найкращим способом відсвяткувати Тисячоліття християнства в Україні – це старатися в усіх проявах особистого, родинного, громадського, суспільного життя поводитися відповідно до засад Христової науки.

Щоденна, щира, правдива християнська поведінка на усіх рівнях і в усіх проявах суспільного життя – це найкращий і, властиво, єдиний спосіб успішно святкувати подію Хрещення Русі-України.

Подумаймо, шановні співвітчизники,  як найкраще тривало увінчати 1025-літню річницю, щоб була вона справжнім святкуванням на Божу славу та благо нашого народу.

+ Любомир