2 серпня на полонині в с.Микуличин підпільну шпигунську вилазку здійснили залишки комуно-большевицької хунти. До 250 так званих комуністів розташувалися на карпатських схилах табором. Всі вони приїхали з центральної та східної України.  Від червоних кольорових автобусів навіть почала жахатися худоба, яка раніше мирно паслася  на рідних пасовищах. Всі ці «туристи» прибули сюди на відзначення річниці ковпаківського рейду та мали намір у неділю, 4 серпня спуститися на рівнину, щоб під проводом старшого комуніста України Пєті Сіманенка, розмахуючи червоними шматами, пройтися маршем по Яремчі, Делятині та Заріччю. Про це вони подали напередодні заявку до місцевої ради. За ініціативи фракції ВО «Свобода» у Яремчанській міській раді було скликано позачергову 
сесію міської ради, де було прийнято рішення про заборону проведення  масових комуністичних  заходів. Та «червоні» вирішили не зважати на рішення місцевих депутатів, та прикрившись нардепами-комуністами хотіли провести свій «червоний шабаш». Вони забули, що знаходяться на території Надвірнянського району та Яремчанщині,  а це місця, де визвольні змагання  за Незалежність проходили найдовше, це край де діяла ВО-4 УПА під керівництвом  полковника «Грома».

Та «п'ята колона» не зупинилася. Симоненко з групою місцевих комуністів, переважно одурманених стариганів та кількох колишніх совєтских партактивістів, поспішили до с Заріччя, де було розбито ковпаківське з’єднання. Першими їх зустріли Надвірнянські свободівці. Голова Надвірнянської РО ВО «Свобода» Михайло Іваночко розповів: «Націоналісти прийшли сюди без агресії. Ми не чинитимемо їм жодних перешкод для покладання квітів, для вшанування вояків, які загинули в роки  ІІ світової війни. Але ми не дозволимо розгортати над бандерівським краєм криваві червоні шмати з комуністичною свастикою. Ввесь світ вже зрозумів, що «серп і молот – це смерть і голод» і давно засудив комуністичну ідеологію. Тільки в Україні ці викидні совєтскої єпохи, прислужники олігархів, засланці московщини почуваються привольно, творять свої чорні справи, продовжують зомбувати український нарід, обіцяючи їм «повернення країни нарду», разом з регіоналами  несуть «покращення для людей» щодня та так завзято, що скоро всі виздихають від їхнього «покращення», - наголосив Михайло Іваночко.

Очолив свободівців у їхньому протистоянні проти комуністів народний депутат Руслан Марцинків. Разом з Русланом  в тісних рядах націоналістів стоялиі голова фракції ВО «Свобода» в обласній раді Василь Попович, депутат обласної ради Ігор Шевчук, депутат ОР від ВО «Свобода» Віктор Неміш, надвірнянські, івано-франківські, тисменецькі свободівці, місцеві мешканці, які прийшли сюди не допустити підняття червоного ганчір’я та скандували кормуністам «Ганьба», «Серп і молот – смерть і голод», Симоненко – подружка олігархів», «Комуняку на гілляку».

Як розповів народний депутат України Руслан Марцинків: «Зараз протистояння між українським народом та провладними партіями та їх прислужниками комуністами проходить в ідеологічному, світоглядовому, економічному ключі. Особливо гостро точиться боротьба в ідеологічному напрямку за свідомість та душу людини. Саме ці людські цінності, якщо вони служать для блага всієї нації, стануть основою побудови сильної держави». Руслан процитував о.Андрія Шептицького, який сказав, що «неможливо збудувати економічно сильної держави на місці духовного занепаду, духовного зубожіння. Тому свободівці йдуть саме шляхом підняття національного духу, разом з Церквою боронять людську душу та свідомість від антилюдської комуно-большевицької та олігархічної зарази. Саме тому ми тут, щоб витравити з України цей комуністичний пережиток минулого століття, щоб надати гласності їхні криваві діяння, щоб довести це до логічного завершення: заборонити комуністичну ідеологію на України по прикладу європейських  країн, де комунізм прирівняний до фашизму», - констатував Руслан Марцинків.

На меморіальному пагорбі в с.Заріччя близько сорока комуністів на чолі з Симоненком охоронялися сотнею омонівців та півсотнею місцевих міліціянтів. Відчуваючи підтримку влади, заховавшись під захисток міліції вони зухвало полізли в бійку зі свободівцями, зірвавши плакат «Серп і молот – смерть і голод». Після цього навіть беркутівці деяким комунякам не допомогли. Зробивши цю безглузду витівку, «червоні» молодики зразу ж заховалися за двома шеренгами правоохоронців, що частково спасло від розправи. Симоненко також, прикрившись бійцями спецпризначення,  сів у свій броньований не дешевий автомобіль  і поспіхом подався в інше місце.

В Яремче окупанти планували провести мітинг та ходою пройтися під червоними прапорами вулицями гірського містечка. Та тут їх вже чекав півтисячна протестна громада. На допомогу в охороні червоних провокаторів поспіли нові сили беркутівців. Їх уже на площі Яремче було дві сотні та ще сотня міліції.

Яремчанські міські депутати на вимогу свого рішення про заборону заходів, які планували комуністи, не дозволили встановити апаратуру для озвучування шабашу.

Симоненко з півсотнею стариків та декількох молодиків через коридор міліції рушив до центру площі. Громада не припиняла скандувати «Комуняку геть», «Ганьба». В Симоненка полетіло зо два десятка яєць.   Коли свободівці почали проривати беркутівські  ряди, Семоненін кинув свій віник з «гваздік» і під градом яєць та під крики громади, діставши доброго страху, за хвилину вже був у своєму броньованому авто, яке різко рвонуло з місця до турбази «Карпати», де повинна була відбутися прес-конференція. Та свободівці наздогнали його і там. Тільки під прикриттям 80 беркутівців, як щур з корабля, П’єтя рвонув в невідомому напрямку. 

Так Симоненко втік з місця своєї ганьби, залишивши на площі своїх однопартійців, які швиденько розчинилися в натовпі. Тільки одна жіночка, явно напідпитку, одягнена в червоне шмаття з комуністичною свастикою, побігла битися зі свободівцями. Хлопці просто відійшли, знявши з неї червону кепку та червону футболку і залишили навіжену в спокою.

 

Так закінчилася вилазка комуністичної наволочі на гуцульські землі. Є надія, що у комуністів бажання проводити туристичні табори, збирати мітинги та проводити паради у бандерівських краях пропаде назавжди. У них є тільки один шлях – піди у довге історичне забуття.

А ми маємо посилювати свою свідомість, укріплювати та зміцнювати силу свого духу.

                                             Прес-служба Надвірнянської РО ВО  «Свобода»