Намагання українофобської кремлівської адміністрації в Україні (яка називає себе тут владою), очолюваної генерал-губернатором кремлівського трону В. Януковичем (який називає себе "Президентом України"), переписати історію України, знищити національну пам'ять, через кишенькові "суди" позбавити провідника Української Нації Степана Бандеру звання Героя України є нічим іншим, як фарсом, показовою виставою вислужування перед Москвою. Всі рішення таких "судів" не мають ніякого ні правового, ні суспільно-морального значення і не можуть позбавити Степана Бандеру та Романа Шухевича звання Героїв України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2010 року відмовлено у відкритті провадження по адміністративній справі та повернуто позовну заяву Бесклетного Є.Є. до Президента України про визнання незаконним Указу Президента України від 20 січня 2010 року № 46/2010 "Про присвоєння С.Бандері звання Героя України". Суд прийшов до висновку про відсутність доказів публічно-правового спору між Бесклетним Є.Є. та Президентом України при присвоєнні С.Бандері звання Героя України, а також у чому проявилося здійснення Президентом України владних управлінських функцій щодо Бесклетного Є.Є. при прийнятті відповідного указу. Також суд встановив відсутність порушення його прав, свобод чи інтересів саме у сфері публічно-правових відносин Президентом України при присвоєнні С.Бандері звання Героя України, адже відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи та інтереси у сфері її відносин із владою.

Іншими словами особа, яка звертається до суду з подібним адміністративним позовом повинна довести факт порушення рішенням Президента України про присвоєння звання Героя України С. Бандері чи Р. Шухевичу прав, свобод та інтересів саме цієї особи, а так само, що вона є суб’єктом відповідних правовідносин, на які поширюється дія цього рішення. Усі особи, які звернулися з адміністративними позовами до судів про визнання незаконними указів Президента України про присвоєння С.Бандері та Р.Шухевичу звання Героя України, в тому числі Оленцевич В. та Соловйов А., чиї вимоги незаконно задовольнили донецькі суди, не є суб’єктами правовідносин, на які поширюються ці укази Президента України – після їх прийняття жодним чином не змінилося правове становище зазначених осіб, для них не встановлено жодних обмежень, заборон чи будь-яких зобов’язань.

Вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва набрало законної сили і в силу частини п’ятої статті 124 Конституції України є обов’язковим до виконання на всій території України.

Що стосується постанови Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року по адміністративній справі №2а-1219/10/0570 за позовом фізичної особи Оленцевича В.Е. до Президента України про визнання незаконним Указу Президента України, яким цей позов задоволено і визнано незаконним та скасовано Указ Прездента України №46/2010 від 20 січня 2010 року "Про присвоєння С. Бандері звання Героя України", то 08 квітня 2010 року Всеукраїнське об’єднання "Свобода" оскаржила його в апеляційному порядку і воно не вступило в законну силу, адже відповідно до частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства у разі подання апеляційної скарги судове рішення може набрати законної сили за результатами апеляційного розгляду справи.

Більше того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Р.М., Ярошенко П.П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) з позовом до суду можуть звернутися особи, які вважають, що їх права порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Укази Президента України про присвоєння звання Героя України стосуються лише держави, її органів та особи, якій це звання присвоєно. Для інших осіб вони не створюють жодних правовідносин і не впливають на їх права, свободи, інтереси чи обов’язки.

У зв’язку з цією ганебною "судовою практикою" позбавлення українських героїв високих звань на замовлення Москви варто згадати ще одне рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по адміністративній справі за адміністративним позовом Медведчука Віктора Володимировича до Міністерства оборони України, третьої особи Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу МО №516 від 25.08.2005 року, яким Медведчука позбавлено офіцерських військових звань: "майор запасу", "підполковник запасу", "полковник запасу" шляхом скасування попередніх Наказів Міністра оборони України про присвоєння йому військових звань "майор запасу", "підполковник запасу"та "полковник запасу". Тоді Міністерство оборони України скасувало свої попередні накази про присвоєння Медведчуку згаданих військових звань виконання Протесту Генеральної прокуратури України, яким було зазначено, що присвоєння вказаних військових звань позивачу відбулося з порушенням діючого законодавства України, тобто з тих самих формальних мотивів, з яких донецькі суди скасували укази Президента України про присвоєння звання Героя України Степану Бандері та Роману Шухевичу. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2009 року позов Медведчука задоволено повністю і визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства оборони України про позбавлення його військових звань, мотивуючи тим, що звання можна лише позбавити у передбачених законом випадках, зокрема вчинення особою злочину тощо, але коли його вже присвоїли,то відняти його неможливо.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні і мають право,без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Стаття 10 цієї Декларації закріплює право на справедливий, незалежний і безсторонній суд. У силу статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, політичних,релігійних та інших переконань тощо.

Таким чином, очевидним є факт неоднакового застосування закону з політичних мотивів і порушення всіх згаданих норм міжнародного та національного права: коли справа стосується прав сумнозвісного Медведчука – влада "справедливо" їх захищає, коли це стосується Українських Героїв, які, як і все Українське, ненависне цій владі, вона приймає абсолютно протилежні рішення (хоча суть спору та сама) і грубо порушує права українців. Цілком доречним в цій ситуації є прислів’я совкової епохи: "Закон, як дишло…". Тому, нехай українське суспільство не дивується, коли завтра якийсь українофоб до смерті поб’є українця за те, що той розмовляв рідною мовою в своїй країні, а "справедливий український" суд засудить не вбивцю, а потерпілого.

Олег Махніцький

Керівник Юридичного управління ВО "Свобода"