Вночі 18 липня 2013 року сталася вже майже звична для нашої
держави подія – спецпідрозділ "Беркут" розігнав на Майдані в Києві
мітинг. 4 автобуси спецпризначенців прибули о 23:30 і одразу оточили
мітингувальників. Люди стали в коло, співали Гімн України, кричали:
"Зрадники у погонах!", "Слава Україні – Смерть ворогам!",
"Зека геть!". Сутички тривали близько 40 хвилин. "Беркут"
по одному висмикував людей і виносив за руки і ноги. Одному з учасників мітингу
стало зле. "Беркут" також відібрав раніше встановлені 2 намети. Людей
саджали в автобуси, на яких вони приїхали до Києва. Хтось із націоналістів
кинув димову шашку. Начальник "Беркуту" Александров наказав
відтісняти людей далі до метро "Хрещатик". Під час тисняви міліціянти
пошкодили камеру "5 каналу".
О 22-й годині біля наметів було 130–150 осіб. Серед них –
матері, які прийшли у четвер під МВС, щоб розповісти про знущання
правоохоронців над їхніми синами. Були люди з Полтави і Кіровоградщини, які
долучились до ходи і пішки йшли до Києва. Людей із Врадіївки, які розпочали
пішу ходу до столиці з вимогою відставки міністра внутрішніх справ Захарченка і
реформ силових структур, було мало.
А в суботу, 20 липня, кияни взяли штурмом будівництво у
Десятинному провулку. Громадські активісти зламали паркан забудови, яка, на
їхню думку, ведеться незаконно. Учасники акції скинули залишки паркану й
колючого дроту, яким він був оточений, у приготовлену для закладання фундаменту
траншею та закидали її піском і будівельним сміттям. Як заявляють організатори
акції, будівництво у буферній зоні Софії Київської ставить пам'ятку під загрозу
потрапляння до "чорного списку" ЮНЕСКО.
Тим часом врадіївці збирають підписи і планують провести
акцію-протест в День святкування хрещення Русі. Вони запевняють, що акція
триватиме далі попри намагання правоохоронців розігнати людей.
Протестні настрої українців зростають. Про це свідчать
результати дослідження фонду "Демократичні ініціативи ім. Ілька
Кучеріва". Наразі загалом 25,5% українців вважають, що найближчим часом у
їхньому селі або місті можуть відбутися масові протестні виступи в разі
погіршення рівня життя або з метою захисту своїх прав і свобод. Якщо
порівнювати ці результати з результатами дослідження на межі вересня–жовтня
минулого року, то протестні настрої в суспільстві зросли. Сьогодні на 9% більше
громадян, які впевнені, що такі акції будуть в їхніх містах і селах, або
вважають їх дуже ймовірними.
Збільшилася й кількість людей, які готові особисто брати
участь в акціях протесту у разі, якщо вони будуть. Особисто брати участь в
подібних акціях готові 25% українців, водночас 36% – не збирається брати участі
у мітингах і демонстраціях. Порівняно з жовтнем 2012 року, кількість людей, які
готові виходити на вулиці, зросла на 5% і значно зменшилась кількість тих, хто
точно не збирається протестувати – з 51 до 36%.
Основними причинами, які можуть спонукати людей особисто
вийти на вулицю з виявом протесту, є погіршення їхнього соціально-економічного
становища. Згідно з результатами дослідження, це, зокрема, різке зниження рівня
життя – 34,5% опитаних; невиплата зарплат пенсій, стипендій – 32%; різке
підвищення цін – 21%; зростання безробіття – 19%. Водночас, для 34%
респондентів не існує жодних факторів, які можуть спонукати їх вийти на вулицю
з протестом.
Серед основних причин нереалізованості намірів участі у
протестах є те, що люди не вірять, що це щось змінить. Так вважає 56% опитаних.
Іншими причинами є страх репресій з боку влади – 33%, недовіра до лідерів, які
організовують мітинги – 32%, 26,5% вважають, що люди не висловлюють свої
протестні настрої, оскільки дуже ліниві й хочуть, аби за їхні інтереси боролись
інші.
Події у Врадіївці та реакція влади на них показали, що
правоохоронна система України не справляється зі своїм призначенням, як
зазначають політологи. Замість того, щоб захищати громадян, правоохоронці самі
стають небезпекою для них. Суспільство настільки зневірилося у міліції та в
державних керманичах, що не вбачає нічого поганого в тому, щоб штурмувати
відділки міліції. Дедалі більше українців переконуються в тому, що лише у таких
гострих формах протесту вони можуть себе захистити.
Найбільш корисні від "врадіївської ситуації"
висновки полягають в тому, що всю систему правоохоронних органів України треба
справді докорінно реформувати, а не імітувати реформи, як ми це бачимо ось уже
20 із лишком років. Проте навряд чи керівництво держави та силових структур
наважиться на такий крок. Їм набагато простіше розігнати гумовими кийками
протестантів із Майдану, аніж змінитися самим.
Схоже, протистояння влади і людей триватиме й надалі. В
людей урвався терпець. Народ, який є джерелом влади в Україні, вимагає
справедливості…
Андрій Ілюк,
голова Чернівецької
обласної молодіжної громадської організації "Студентська Свобода"
|
