Люстрація. Таке страшне слово. 

Люстрація це вид політичної цензури, практики, що полягає в законодавчому обмеженні прав деяких категорій осіб.

Ой-ой.

Цензура.

Хоча пора б і звикнутися вже.

У яких правах обмежують? Право обіймати державні посади, наприклад.

Право на недоторканість особистого життя, тобто допускається публічне поширення будь-якої інформації про походження, деталях біографії і так далі  Чому потрібно торкатися теми люстрації?

Недавно «пощастило» почути думку одного високопоставленого чиновника на цю тему – він проти тому, що «історія не для того, щоб зводити рахунки». Правильно, власне, міркує.

Лише образливо, що історія нічому наших високопоставлених не навчила. І не вчить.

Закони про люстрацію не були ухвалені ні в Україні, ні в Росії, ні в Білорусії. Братські народи, як-не-як. Не особливо далеко в своєму розвитку ці країни втекли один від одного. КГБісти і Бацьки у вищих ешелонах влади. Адже історія не для того, щоб зводити рахунки. Вона лише для виправдання їхніх кроків перед наступними поколіннями.

У Чехії ж, наприклад, закон про люстрацію був ухвалений в 1991 році. «Закон про незаконність комуністичного режиму» свідчить: «Комуністична партія Чехословакії, її керівництво і члени несуть відповідальність за методи здійснення влади в період 1948—1989 рр., а саме за програмне знищення традиційних цінностей європейської цивілізації, за свідоме порушення прав і свобод людини, за моральний і економічний спад, який супроводився судовими злочинами і терором проти носіїв інших поглядів, за підміну існуючої економіки директивним управлінням, знищення традиційного права на власність, зловживання вихованням, освітою, наукою і культурою ради політичних і ідеологічних цілей, безжалісне знищення природи.

Комуністична партія Чехословакії була організацією злочинною і гідною засудження, також як і інші організації, засновані на її ідеології, діяльність яких була направлена на позбавлення людей їх прав і на придушення демократії». Гранично ясно проти чого виступали чеські парламентарі. 

Щось подібне було прийняте і в сусідній Польщі 1997 року, лише польський закон про люстрацію був значно м'якший, ніж чеський. Якщо в Чехії полетіли голови керівників, які колись працювали з комуністами, то в Польщі є таке поняття як «покаятися».  Якщо ж чиновник працював комуністичними спецслужбами, але приховав цей факт, то повинен звільнити свою посаду.

Природно, закон про люстрацію не панацея від всіх бід для України, але він допоможе здолати "совок" у владі. Люстрація не повинна рубати з плеча по всіх, хто хоч як-небудь пов'язаний з комуністичними структурами, тому що комсомол, наприклад, це добровільно-примусова організація і в комсомолі полягала більшість, незалежно від їх політичних поглядів і світовідчування взагалі.

Але все таки, незалежній країні – незалежну владу без керівників, які в своїх думках і діях загрузнули в радянському минулому і ніяк не хочуть з нього вибратися. Незалежну, перш за все від комунізму радянського зразка в головах з його методами і засобами придушення інакомислення.

Як на мене, люструвати потрібно не лише тих, хто має минуле, пов'язане з комуністичними спецслужбами, а ще і тих, хто має судимості. Або дві.

Кастрація. кастр.. ция... О! Люстрація! Так ось, вона може стати хорошим гігієнічним засобом для українського політикуму, хоча при неправильному використанні може стати засобом для усунення противників та опонентів.

Образливо, що в сучаснизх умовах, без закону про люстрацію, «Яку б партію  не створив — виходить КПРС!»

Набридло.