Коли рік тому, ми з вами почали збиратися на київських вулицях та площах всіх українських міст та містечок, протестуючи проти рішення тодішнього керівництва країни відмовитися від курсу на європейську інтеграцію, небагато хто з нас міг уявити собі в, які масштабні події вильється це бажання захистити власний вибір і майбутнє своєї країни. Небагато хто міг уявити собі до якого рівня деградації дійшло тодішнє керівництво держави готового стріляти у власний народ. Небагато хто міг уявити собі якою є деградація російського керівництва, яке для того, щоб не дозволити нашій країні ухвалювати власні рішення, готове було піти на війну проти України, на окупацію нашої території, на вбивства наших громадян. Небагато хто міг уявити собі якою є деградація самої української державності за ці десятиліття: відсутність збройних сил, спеціальних служб, справжньої економіки, управлінської системи. Все це ми побачили на власні очі. Але разом із цим побачили який у нас народ, народ, який готовий захищати свою гідність, Адже погодьтеся, Майдан такий, яким ми його знаємо, розпочався саме після того, як силовики Януковича побили беззахисних українських студентів на Майдані Незалежності. І тоді, вже дорослі люди вийшли протестувати проти цього побиття, дорослі люди, які захистили молодих людей і кричали тільки одне «Зека геть», бо усвідомлювали, що Президент України несе особисту відповідальність за ось цю деградацію.

Майдан це наш реальний шанс на зміни, шанс на те, щоб всі ці деградації подолати, створити справжню державу, сильну, впевнену, ефективну, державу для громадян, а не для олігархів та можновладців.

Майдан це наша з вами можливість раз і назавжди захиститися від зовнішньої  агресії, щоб нікому більше не спадало на думку використовувати нашу слабкість, окуповувати нашу землю, вбивати наших з вами співвітчизників.

Майдан це наш шанс забути про слово деградація взагалі. Замість деградації мають бути реформи, має бути розвиток, має бути зміна стосунків у суспільстві.

Ми дійсно, в пам'ять тих, які загинули на Майдані, які загинули потім у війні проти жорстокого окупанта, маємо отримали цей шанс.

І найжахливіше, якщо ми не зможемо його з вами використати, бо тоді ми не зможемо побудувати Україну, яка буде гідною пам’яті цих людей, яка буде матір’ю для наших з вами дітей.

Щиро віримо та сподіваємося, що цього разу шанс буде використаний і ми побачимо ту Україну, про яку ми всі мріяли на Майдані.

А якщо хтось не захоче змінюватися, тільки декларуватиме політичні гасла, а насправді прагнутиме залишити все по старому, прийде наступна хвиля Майдану і пощади не буде нікому.