-
Здобудеш Українську державу, або згинеш в боротьбі за
неї.
Ці слова із декалогу українського
націоналіста автором якого є Степан Ленкавський
мають бути для всіх
українців основним правилом, метою, закликом до боротьби. Ці слова мають ввійти в
душу кожної людини. Кожного дня ми благаємо в Бога благ для себе та для своєї
родини, так само ми повинні благати в Бога
благ для України, здобути нарешті
Українську державу.
Де
хто скаже навіщо, адже держава в нас є. Дійсно держава є, але тільки на папері. А
насправді вона вже давно не належить
українцям. Владу в країні захопили комуно-большевицькі промосковські сили які нищать кожного дня все
українське. Подивіться, що ці московські прихвосні витворяють: підняли пенсійний вік – так щоб
українець не дожив до пенсії, ухвалили податковий кодекс - так щоб малий та
середній бізнес не міг вижити. Переважно
в цьому бізнесі працюють українці. Неодноразово піднімаються ціни на
енергоносії . А якщо згадати політичні репресії, то мені це, шановне товариство,
нагадує 37 рік. Скільки після 9-го травня по всій Україні засуджено наших
побратимів свободівців, за що? За те, що
стали на захист України та не дали
пройти із червоними шматами по нашому Львову. За те, що просто українці. Оці промосковські шакали на догоду
Путіну-Медведеву закривають українські школи, в навчальних закладах скорочують години
української мови, стараються знищити українську церкву, українські святині,
знімають звання героя з Бандери та Шухевича. Практично віддали український Крим
та чорноморський флот окупанту із
Москви. Скажіть мені, шановне товариство, хіба Степан Ленкавський, Бандера,
Шухевич з багатотисячною армією УПА хотіли такої влади в Україні, в країні, яку
нам здобули. Хіба таку владу хотіли мати
повстанці Холодного Яру та вояки січовики на чолі з Євгеном Коновальцем. Хіба
про таку владу мріяли вояки УНР, а хіба митрополит А. Шептицький молив Бога за таку владу, а дисиденти шестидесятники на чолі із
Чорноволом та Стусом, зрештою ми з вами,
що її обирали. Знаєте, товариство, гортаючи
сторінки історії приходиш до висновку, що в Україні завжди знаходились люди,
які зраджували українську ідею, які здавали криївки, та здавали агентам
КДБ людей, які боролись в підпіллі проти
совітської машини. Оці зрадники є зараз, за допомогою них, ця промосковська
нечисть і прийшла до влади в Україні. Так за 100 грн та за шмат гнилої ковбаси
вони йшли та голосували за регіони а потім у комісіях такі як вони, яничари, фальшували
справжній вибір українців.
Не
вірте тим, які тепер готуючись до парламентських виборів розкидаються
величезними грошима на право та ліво вже
на протязі останніх років. То добре, що вони дають вікна в школи та лікарні, комп’ютерну
та побутову техніку в державні заклади - воно і так належить нам, українцям, бо
ці кошти вкрадені з державного бюджету і використовуються як приманка. В цих
дарунках не має щирості, цим людям потрібно попасти до Верховної ради та
отримати недоторканість, щоб їх ніхто не чіпав. Це так як кістка обгризена кинута зі столу. Є така стара приказка, такі добродії дають
півхліба а потім забирають хліб. І тому добре слухайте, дивіться та розумійте
хто є хто. Хто дійсно відстоює українські інтереси та захищає українців від
їхніх бандитських законів, а хто робить все про людське око.
Виникає питання як боротися з цією владою?
Ми повинні бути єдині, тільки разом зможемо відстояти Україну, Щоб не було так
як 9- го травня. Чому ніхто не став на допомогу «Свободі»,
чому не стали пліч опліч з львів’янами
на захист української гідності та честі, чому не допомагали зупинити отой
червоний шабаш який хотіли організувати промосковські сили у Львові . Добре, що Львів та зрештою і майже
вся Галичина почали розуміти, що вони є ґаздами на своїй землі і вийшли із
своїх домівок та стали стіною і не пропустили отих українофобів, які приїхали
із Одеси та Криму на замовлення Кремля, і вже 22 червня та 27 липня до нас
ніхто не сунувся. Вони зрозуміли, що їм нічого робити в українському Львові. Бо
ми тепер не будемо ховатись в лісах. Тепер вони будуть ховатись від нас бо ми
вдома. Бо за нами синьо-жовті знамена,
Володимирівський тризуб, зелені Карпати -
бо це наша, Богом дана земля. І ніхто
нам, шановне товариство, не буде
вказувати кого нам шанувати, та хто наші Герої.
Степан Ленкавський, Бандера, Шухевич - це наші
герої, це є цвіт української нації, доказом, що вони дійсно Герої є те, що вороги
їх бояться навіть мертвих. Хочу
також згадати, товариство, битву під Конотопом
1659 року, де гетьман Іван Виговський розтрощив московську орду. Ця
битва показала силу українців, силу української зброї та змогу нашого народу відстояти свою землю.
Адже 30 тисяч козаків розбили більш як 70 тисячну армію князя Трубецького. Як
доречно підходить одна із заповідей Ленкавського – «Пам’ятай часи наших визвольних змагань».
Ще одна проблема українців це алкоголь., зверніть увагу на реклами на
телебаченні -практично рекламують лише алкогольні напої, тютюнові вироби.
Висновок - проходить цілеспрямоване
споювання українців. Адже споєним народом легше керувати, бо пияцтво це засіб
тримати у покорі людей. Московська цариця Катерина ІІ говорила, що вухо п’яного
раба не чує брязкоту кайданів на ногах. І тому, шановне товариство, щоб ми не
були отими п’яними рабами, почати в першу чергу з себе шанувати українські
традиції, адже українці споконвіку не були пияками. Це «асвабадітелі» нам
привезли це тріло та матюки. Отже не зловживаймо цим, бо хто зловживає матюками
та пияцтвом той автоматично перетворюється на москаля. Будьмо ґаздами на своїй
землі, любімо своє українське,
гоноруймося українським, бо любов до свого це і є націоналізм. Тож візьмімо за
правило 10-ту заповідь декалогу Ленкавського -
Змагатимеш до поширення сили, багатства й простору Української держави.
На закінчення хочу процитувати один коментар
з Інтернету:
Та є сила ,що зупинить навалу з Востока,
І врятує Україну ,
Сила Тягнибока.
СЛАВА УКРАЇНІ!.
|
