Їх об’єднав
свободи вічний рух,
Вони йшли в бій за правду за державу,
Утверджуючи український дух,
І, як герої, заслужили славу. Перший весняний
місяць для українського народу багатий на історичні події. 5 березня минає
62 роки з дня останнього бою в селі Білогорща під Львовом в якому загинув Головний
командир УПА Роман Шухевич. 9-10 березня
традиційно Українська Нація вшановує
першого українського націоналіста Т.Г.Шевченка.
Події які відбулись
15-19 березня 1939 року - це окрема сторінка нашої історії. Проголошення незалежної
держави, Карпатської України,
символізувало початок відродження української державності. Адже після проголошення УНР в 1919 році внаслідок злиття
ЗУНР та УНР - це була чергова спроба
проголосити Незалежність України. Хоча Карпатська Україна проіснувала лише
декілька днів, але це дало змогу заявити на цілий світ, що Українська Нація
жива та буде боротись за свою Незалежність. 20 березня народився славний наш
гетьман Іван Мазепа .
Вже 20 років
Україна - незалежна держава , але загроза втратити незалежність не минула,
особливо після приходу промосковської влади, на чолі з Януковичем . Чомусь для
України, як виняток, історія повторюється. Після розвалу Російської імперії в
1917році Україна отримала унікальний шанс стати незалежною країною. Але нескінченна
проблема, бажання окремих керівників бути гетьманами, зруйнувала сподівання
всієї нації. Внаслідок цього першим Президентом став соціаліст Грушевський,
керівником уряду Винниченко, які ніколи і не мріяли про незалежну Україну. Вони
бачили Україну суверенною, але в складі Російської імперії. Ці горе керівники знищили українське військо,
розпустивши майже 300-тисячну армію. А
коли прийшлось стати на захист України, то окрім київських студентів вже не
було кому й воювати. Тільки, коли московити практично окупували Україну, керівництво України проголосило
в Третьому Універсалі про повну Незалежність, але час був втрачений. І тоді на боротьбу
з ворогами стали тогочасні українські націоналісти, які наодинці але відважно
боролись за Україну. Це вояки УНР та повстанці Холодного Яру. І боролись вони
доволі успішно та знову була зрада від тих, хто прислуговував «совітам», сподіваючись на винагороду від
окупанта. Але і ці зради не допомогли зламати дух народу і тоді московітська орда
вдалася до найстрашнішого геноциду в Україні - Голодомору.
Дуже схожа
ситуація відбувається в наші дні. Так само яничари та зрадники прогинаються
перед кремлівськими карликами. Сьогоднішній уряд та Президент відкрито працюють
на Москву. Зрештою це і не дивно, адже це вчорашні комуністи та діти секретарів
компартії, сексти КГБістської мережі. Після тимчасової заборони компартії на
початку 90-х були створені сателітні антиукраїнські
партії на кшталт партії регіонів, які відкрито сповідують українофобію. Всі
кошти та статки компартії перейшли до рук колишніх комсомольців, які в свою чергу поскуповували майже всі
стратегічні підприємства нашої держави. Оця комуно-олігархія плюс кремлівські
карлики із Москви і є сьогоднішні вороги України. Але з ними в цьому питанні все
ясно. Але мене дивують вчорашні керманичі держави, які привели за руку
Януковича до влади. Вони і на далі сподіваються
своєю безхребетністю, толерантністю та ліберальністю заслужити цукерку від
окупанта, йдучи постійно на поступки сьогоднішній владній банді. Постійні
загравання парламентської опозиції із владою, вимагаючи якихось зустрічей із
Президентом, спільні голосування і в парламенті та в місцевих радах і наслідок з цього один із основних
фінансистів «салатових воїнів» П.Порошенко отримав тепленьке крісло в уряді.
Його «5-й канал» все частіше співає оди нинішній владі. Легко боротися з явним
ворогом, важче та майже не можливо боротися з тими, які тобі усміхаються і
одночасно пхають ножа в спину. Саме такі
ліберально-безхребетні дії попередньої
влади призвели практично до сьогоднішньої ситуації. Прикро, що вони і досі
цього не розуміють, а навпаки продовжують повчати українську націю, як ми маємо
жити в своїй державі.
Якщо, не дай Боже,
буде дальше продовжуватись оця ліберальна політика так званих опозиціонерів, то
Путін та його малоросїйські пси на цьому
не зупиняться.
Треба зрозуміти, що
апетити в кремлівських дикунів дуже великі. Їм, як і на початку 20 років так і
зараз, потрібна наша українська земля, наші українські святині. І вони готові на все, щоб добитися своїх
імперських цілей тобто збирати, як вони говорять, «своі історіческіє землі».
В минулому році «Свободі» виповнилось 20 років. За ці роки були різні
обставини та події, і ті хто на початку
90-х та в 2004рр. говорили «Хлопці, ви
ще молоді, у вас все попереду», зрадили
українську ідею та ті чесноти, за які боролися українські герої на
протязі багатьох століть. Ми вірили їм та віддавали владу надіючись, що
настануть зміни. Очікуючи, що наші обранці проголосують чи не проголосують за
захист української мови, визнають чи не визнають героями воїнів УПА, продадуть
українську землю чужинцям чи не
продадуть. Але отримавши депутатські мандати та теплі міністерські крісла
позабували, що вони обіцяли українському народу. Руками деяких «патріотів»
відбувся розкол, а потім фактично і знищення «РУХу», потужної національної партійної
структури, чого й було потрібно ворогам Української держави… …Тепер настає час «Свободи» -
час українських націоналістів. Українці
більше не будуть делегувати право на своє життя комусь. Все, чим ми
переймаємось, ми повинні робити самі. Ми повинні взяти те, що по праву нам, українцям, належить.
А нам, українцям,
належить Україна, бо ми є Титульна Нація в цій країні, нам цю країну подарував
Господь. Ми тільки за те, щоб у нас проживали люди різних національностей, але
вони повинні жити за українськими законами, шанувати нашу мову, нашу церкву,
наші традиції та культуру.
Отож переймемось
мужністю, і будемо завзято боротися за свою Неньку –Україну.
Не личить українцям стояти осторонь та дивитись, як
різні зайди та мародери грабують нашу землю. Нам залишається або перемогти і
залишитись серед живих, або померти зі славою, здійснюючи чин, що гідний слави
наших героїв.
Слава Україні! Михайло Іваночко голова Надвірнянської РО ВО "Свобода"
|
