Поміж вічнозелених карпатських гір і лісів, вздовж швидкоплинної річки Прут знаходиться  моє рідне, чарівне гірське містечко Делятин. З славною історією, самобутніми традиціями, талановитими і працелюбними людьми. 

Найдавніші сліди життя на території Делятинщини датуються 40 тисячами років тому.Тут знайдено понад 50 археологічних пам’ятників. Їх виявив і дослідив видатний краєзнавець, археолог і історик Михайло Миколайович Клапчук.    

Ще в далекому 1400 році Делятин згадується  в історичних документах. А вже в 16 – му столітті Делятин став центром окремої волості, до якої належали Микуличин, Великі і Малі Ослави, Ланчин та Саджавка.

Чим же знаменитий Делятин?

З давніх   давен Делятин славився своїми родовищами солі. Вже за Австрії делятинські солеварні щодоби випарювали більш ніж 150 центнерів солі. Жителі сусідніх сіл і зараз жартома називають делятинців сировичениками.

Як відомо, карпатські ліси – це легені всієї України. З кінця 18 століття ліси на території Делятинщини складали понад 70% всієї площі. Тоді ж деревину почали використовувати для сплавляння річкою Прут та для перепилювання на тартаках  на дошки та бруси. Перший тартак в Делятині виник в 80 –ті роки 18 століття при гирлі річки Перемиська. Цікава інформація для теперішнього керівництва Делятинського держлісгоспу: дозволялося вирубувати деревину в кількості, що не перевищувала річний приріст, а після вирубки власники лісів зобов’язані були штучно заліснювати зруби.

Делятинщина славилася як курортна місцевість.Санаторне лікування тут було одним з пріоритетів розвитку краю.Містечко мало знамениті купелеві заклади. Тутешня сировиця мала 32% кухонної солі. Тут лікували багато різноманітних хвороб знамениті доктори медицини. До послуг відпочиваючих були готелі Біттмана та Гольштайна, вілли та пансіонати, ресторани. З усієї Європи влітку приїжджали на оздоровлення туристи.

Та найбільше слави Делятину принесли знамениті делятинці. Це активний громадський діяч  адвокат Микола Лагодинський, який був одним з організаторів створення  читальні товариства «Просвіта» в Делятині, а в 1907 році був обраний до Віденського парламенту,  голова Української радикальної партії у Львові. Адвокат, суспільно – політичний діяч та письменник Марко Черемшина (Іван Семанюк), громадський діяч Тома Головацький, просвітянський та січовий діяч Іван Гродзіцький.

Інженер, сотник Української Галицької Армії  делятинець Григорій (Гриць) Голинський  в 1918 році встановлює українську владу в Коломиї, пізніше за наказом Євгена Коновальця  стає окружним комендантом Української Військової Організації. Потім вчився у Празі і працював у Делятині інженером. Через своє військове минуле він ніколи не мав спокою за Польщі, а НКВС арштували його і таємно розстріляли у Дем'яновому Лазі в 1941 році. Голинський став одним із небагатьох розстріляних, якого ідентифікували під час розкопок масового поховання. Перенесення решток сотника стало першою і найчисельнішою громадською акцією у Делятині найновіших часів.

З поверненням радянської влади розпочалась не менш запекла боротьба із загонами НКВД Чимало делятинців поповнили ряди Української Повстанської Армії. Серед них Ярослав Обрубанський(Яркий), мій стрий Юрій Костик, Ніна Григораш та інші. Вони  самовіддано боролися за свободу і незалежність України.

Напевно, найбільше прославив Делятин вже вище згадуваний Михайло Клапчук.  З 1940 року Член Спілки націоналістів, Організації українських націоналістів. В роки війни був провідником військової розвідки ОУН, засновником Інституту націоналістичної освіти у Коломиї. Був засуджений на 10 років таборів і 5 років заслання. Написав багато наукових праць, зібрав     понад 1700 архівних краєзнавчих справ , колекції археологічних знахідок, вишиванок на інше.

Справу батька з успіхом продовжує його син Володимир. Лише за останні роки надруковано  ряд  фундаментальних праць Володимира Клапчука, серед  яких «Делятинщина: історико – географічне дослідження»(2007), « Гуцульщина та гуцули. Економіка і народні промисли…»(2009).

Багатий сучасний  Делятин  на талановитих людей. Це знайомі нам поети Валерій Сергеєв, Роман Флис, Роман Киселюк , краєзнавець Світлана Флис, композитор та художній керівник Народного ансамблю «Черлені пацьорки» свободівець Володимир Черленюк та багато інших.

Бурхливе і тривожне сьогодення не оминуло і древнього Делятина, що в історичному розвитку відігравав помітну роль у здобутті нашої незалежності. І коли нині на долю держави випадають нові випробування, делятинці не стоять осторонь. Як справжні патріоти, виховані на кращих традиціях попередників, вони активно стають на захист національних здобутків, на зміцнення української державності.

За велінням часу в авангарді національно – патріотичних сил йдуть місцеві свободівці, котрі не лише виокремлюють серед багатьох найактуальніші проблеми містечка, але й активно включаються в їх вирішення.

На сьогодні особливо хвилює назріла потреба підняти рівень патріотичного виховання молоді, яка повинна стати гарантом безпеки нашої незалежності.І серед інших чинників важливим джерелом формування українця – патріота має стати музей історії Делятина, який слід розширити на базі експозицій музею Марка Черемшини, що останнім часом , на жаль, тільки формально числиться музеєм.А при ньому необхідно  вести дослідницьку,            історико –краєзнавчу, виховну роботу з молоддю.

Бо назріла гостра потреба відірвати шкільну молодь від барів, ресторанів, кафе, яких зараз на території містечка більше двадцяти. І в той же час  відсутні творчі клуби за інтересами , зовсім немає умов для занять спортом. Місцевий стадіонне не має жодного майданчика для занять іншими видами спорту , крім футболу. У загальноосвітніх школах матеріальні бази для фізичного гарту підростаючого покоління у плачевному стані. Але навіть при таких умовах, якщо подбати про належний підбір кадрів для організації цього процесу, можна відірватися від цього магніту безвідповідальності і байдужості до цієї важливої проблеми. Треба розглянути можливість використання приміщення бувших цехів підприємств під заняття деякими видами спорту(настільний теніс, важка атлетика, волейбол, боротьба …)

Доречно активізувати роботу Народного дому , а  є можливість покращити роботу гуртків, організовувати театральні вистави, творчі зустрічі з митцями , ветеранами ОУН – УПА, знаменитими уродженцями Делятина тощо.

Спільними зусиллями треба вирішувати завдання, що вимагають чималих матеріальних ресурсів і коштів. Зокрема, у глухий кут загнано питання відновлення об’їзної дороги. А в центральній частині містечка зосереджені приміщення школи, поліклініки, дитячий майданчик, церкви… Однак, центральною вулицею мчить автотранспорт, не звертаючи увагу на визначені пішохідні переходи, що створює велику загрозу для життя людей.

Викликає занепокоєння хаотична, безсистемна забудова центральної частини Делятина, що призводить до втрати архітектурного розвитку і свідчить про відсутність генплану забудови.Практично відсутні сквери, а дві – три лавочки  і так звані клумби біля пам’ятників  І.Я.Франку та Т.Г.Шевченку їх явно не замінять. Старожили ще й досі ностальгійно згадують, яким привабливим і впорядкованим було містечко Делятин до початку Другої світової війни – з ратушею, центральним майданом, скверами, трьома футбольними стадіонами, тенісним кортом, атракціонами…

Викликає здивування і сама адміністративна назва, витвір «совєтської епохи» - селище: ні місто , ні село. Пора підняти питання повернення статусу міста Делятинові, адже містом він був на протязі багатьох віків у минулому.

Ще недостатньо залучаються до благоустрою приватні підприємці, які мали б подбати про впорядкування територій, що прилягають до їх магазинів, кафе чи офісів. Доцільно вирішити питання платного паркування автотранспорту у центрі містечка, особливо у день традиційного базару. Отримані кошти можна спрямувати на потреби комунальної служби.

Слід подумати над оформленням інформаційних стендів, з яких можна було б отримувати відомості з життя містечка, цим самим запобігти хаотичній, і неестетичній рекламі на стінах будівель, стовпах…

Нам, свободівцям Делятина, не байдужа  подальша доля нашого славного містечка.     Вважаю , що проблему зайнятості населення можна вирішити, створивши сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу шляхом зменшення податкового навантаження. Необхідно відродити славні традиції з розвитку туристично – рекреаційної галузі  Делятина, зокрема сільського зеленого туризму. Це дасть змогу працевлаштувати велику кількість місцевого населення та залучити чималі інвестиції в розвиток нашого містечка.

Важливими  проблемами в Делятині залишається вивіз сміття, очищення від нього ярів та берегів річок, капітальний ремонт водогону, ремонт доріг та мостів, укріплення берегів річок, благоустрій вулиць.

Проблеми… Вони завжди супроводжують тих, хто не задовольняється досягнутим, хто прагне вдосконалення і розвитку, хто шукає шляхи їх вирішення.

І хто, як не ми, покликані працювати над зміцненням нашої державності, всебічно віддаючи свої знання і вміння для розбудови свого села, міста, своєї громади, що в кінцевому результаті сприятиме розбудові України.

Вірю, що ці та цілий ряд інших проблем будуть успішно вирішені новообраною місцевою владою , а Делятин і надалі залишиться чарівним, неповторним , самобутнім містечком.

Олександр  Костик

голова Делятинського осередку ВО «Свобода»