03 жовтня 2010 року священники УГКЦ , активісти «Свободи», Надвірнянська станиця братства вояків УПА,
самодіяльні колективи Гвіздського будинку культури, місцева громада та навколишні сіл вшанували пам'ять вояків УПА,
які полягли в нерівному бою з НКВДистами
7 січня 1945 року в селі Верхній Майдан.  
На місці бою, де вдячні
односельчани насипали символічну могилу та встановили капличку, отець Михайло
відслужив поминальну панахиду.  
В почесній варті біля могили
мовчазні сурові вояки Надвірнянської станиці братства вояків УПА.  
Схилили голови і сотні
учасників поминальних заходів.
Від Братсва вояків УПА виступив
Михайло Юркевич. Тут, на цьому місці, полягли хлопці і з його родини. Гірко та
важко згадувати ті часи, коли приходилося воювати з непроханими
«визволителями», переховуючись по лісах, залишивши сім’ю. Але маючи святу мету:
визволення рідної землі від чужинців, всі негаразди переносилися легше. І
змогли наші славні Герої протистояти «совітам» ще десятки років, нищачи їх сотнями і тисячами.  
Зі спогадів очевидців: «7 січня, на Різдво, вояки перейшли
в с. Верхній Майдан. Десь о третій годині дня напали більшовики на село.
Почався бій, сили чекістів переважали. Намагаючись прорвати кільце оточення і
не наражати жителів села на смертельну
небезпеку, повстанці почали прориватися до лісу, де натрапили на велику
засідку. Вони практично всі загинули в нерівному бою, 70-80 чоловік, ніхто не
міг точно порахувати загиблих. У цьому бою загинули сотенний «Чайка», чотовий
«Місько», чотовий «Зелений» був поранений». 
До присутніх звернувся багаторічний політв’язень, ветеран УПА Дмитро
Верхоляк (псевдо "Дуб"), який поділився своїми спогадами про нелегкі
часи боротьби з більшовицькими
окупантами, важкі роки поневірянь по тюрмах та засланнях та закликав не
забувати історію тому, що «хто не пам’ятає своєї історії, той не має
майбутнього». 
Священник УГКЦ отець Іван
Качанюк подякував учасникам заходів за участь: «Так як ми приходимо до церкви
для прийняття таїнства святої Євхаристії для зцілення тіла і душі, так ці
поминальні заходи для нас всіх як зцілення нашої свідомості, нашого
національного відродження. Це ще одна краплина до нашої української
національної ріки, яка щораз наповнюється все більше і більше. І вона повинна
потекти по всій Україні і зробити її сильною і величною. Тільки через
відродження української національної ідентичності та самоповаги постане Велика Україна». 
Громадський активіст, палкий
патріот Євдокія Непеляк зарядила людей своєю гарячою промовою, закликом до
боротьби з внутрішнім ворогом – байдужістю та зневірою. Саме цим і
скористається наш противник, коли відчує слабинку в наших рядах. Як ніколи
потрібно стояти стійко на позиціях
інтересів українського народу. 
На завершення виступив
голова Ланчинського осередку ВО «Свобода» Михайло Іваночко.
Шановні воїни УПА, Всечестні
отці, дорога громадо!
Хочу розпочати свою промову зі звернення: « Одна мова, одна нація, одна
Батьківщина. Це Україна».
Ці слова повинні бути рідними для кожного українця, як вони стали головними
для тих вояків, які лягли кістками на цій святій землі, де ми зараз проводимо
вшанування їхньої пам’яті.
Вони воювали на своїй землі, боронили від ворога свої сім’ї, свою родину.
Вони мали дуже мало шансів на перемогу в протистоянні з большевицькою машиною,
але віра в Бога і в Україну навертали їх на правильну дорогу і давали сили.
Загинули тут молоді хлопці-українці, які віддали життя і за те, щоб ми
стояли тут разом з вами. Але вони не сподівалися, що нашою державою буде
керувати колоніальна адміністрація кремля, ставленики московських
«ліліпутінів».
Ми, українці, не повинні прогинатися під цією владою. Це не наша влада, не
ми її обирали. Це вони шляхом антиконституційних, протизаконних дій створили
коаліцію, назначили свою владу, почали торгувати українською територією.
У них всіх є тільки одне визначення: ворог України. Ці вороги – це вороги української держави, вороги
української нації, вороги української ідеї, вороги української свободи.
А з ворогом не потрібно домовлятися, ворога потрібно знищувати.
Ми повинні усвідомити, що Україну не будуть завойовувати ззовні, Україну
завойовують зсередини. Завойовують яничари, перевертні, підлабузники та
продажники кремля.
Вони, через донецькі підкупні суди, відібрали звання Героїв України у
Бандери та Шухевича.
Але чи від цього Бандера і Шухевич перестали бути Героями?
Вони не можуть зрозуміти цього тому, що «малі не здатні оцінити ВЕЛИКЕ».
Ми, українці, повинні зупинити цю нечисть. Ворогів України потрібно
визначити за їхніми антиукраїнськими діями і «розстріляти» на наступних
місцевих виборах своїми бюлетнями, не давши за них жодного голосу в виборчих
скриньках.
Ми, українці, повинні викинути їх на смітник історії.
Для цього нам потрібно консолідуватися, об’єднатися і одним кулаком вдарити
по них.
І відновити Велику Україну за яку боролися гетьмани Виговський та Мазепа,
за яку боролися Євген Коновалець та Симон Петлюра, за яку боролися наш
Провідник Степан Бандера та Роман Шухевич, за яку боролися дисиденти Василь
Стус та В’ячеслав Чорновіл, за яку боролися ці хлопці, біля могили яких ми стоїмо.
Верхньомайданський бій - це пам’ять для нас усіх. Ми повинні пам’ятати та
брати з них приклад, виховували на таких сторінках нашої історії підростаюче
покоління, покоління, яким будувати і примножувати славу України.
Борітеся – поборете. Вам Бог помагає.
Слава Україні.
Прес-служба Надвірнянської РО ВО «Свобода»
| 
