В рамках відзначення дня Героїв, надвірнянські свободівці  здійснили дводенний похід та сходження до бункера полковника УПА Миколи Твердохліба - «Грома». Бункер полковника УПА "Грома” розташований  на схилі гори Березовачка на висоті близько 1300 метрів. Збудований чотирма повстанцями восени 1953 року в суворих умовах конспірації. Зиму 1953-1954 років в ньому прожили 6 вояків УПА, серед яких був і останній командир Військової округи "Говерла” УПА "Захід”  - полковник "Грім” (Микола Твердохліб)  з дружиною.

Маршрут до бункера, довжиною 9 км, вже не під силу тим нечисленним ветеранам ОУН-УПА, які ще живі. Ми, їх нащадки, підхопили естафету пам’яті та національної звитяги.

Кожен присутній міг  уявити себе учасником цих героїчних подій. Але лише на мить тому, що пережити випробування армії, яка боролася спершу з польською, потім з німецькою, а потім з совєтською  імперіями – це справжній подвиг, який кличе до непереможного бажання встановити історичну справедливість.

І про це на вершини Березовачки думали учасники сходження.

Командир «Грім» останній свій шлях пройшов як Герой. Він заслуговує на те, щоб йому віддали данину шани і поваги.

«Друже «Громе» та твої побратими!  Ми прийшли до тебе, щоб низько вклонитися зі свічкою пам’яті. І ми віримо, що житиме Україна, поки є ми, поки є наш народ, є молоде покоління, яке шанує історію – нас ніколи не перемогти.», - так звернувся організатор заходу голова Надвірнянської міської організації ВО «Свобода» Олег Туєшин. 

Тут біля бункера ми відчуваємо якусь таємничість і хто спускався в цей бункер, той розумів, в яких  умовах потрібно було вижити, тут, у лісі, в ті холодні зими переховуватися,  не замерзнути, не бути впійманим. Скільки потрібно було сил і терпіння все це пережити?

Долаючи карпатські вершини, ми задумуємося, а чи долаю я сьогодні вершину нашої державності, наших національних досягнень,  громадської самосвідомості чи пливемо за течією щоденної рутини та байдужості, до того, яким буде твій завтрашній день у твоїй державі?

Нашим Героям, які дивляться на нас з неба сьогодні надто печально, бо все таки їхній прапор боротьби впродовж 20 років начебто української Незалежності був сором’язливо спущений  через те, що нація вражена  «угодовством», «пристосуванством», «компромісами», власне тим, що ми втратили відчуття того, що треба любити, а що треба ненавидіти, що треба з ненавистю поборювати, а що з любов’ю ростити.

Наше завдання надскладне, але ми зможемо його подолати власне тоді, коли станемо не тільки кількістю, але тоді, коли станемо якістю. А якість це сила наших почуттів, що замішані на любові і ненависті.

Ми все здолаємо тому, що ми сильні, тому, що ми вільні тому, що ми вміємо любити добро і поборювати зло.

Ми все здолаємо тому, що з нами Бог і Україна!

Слава Україні!

                                                        Прес-служба Надвірнянської РО ВО "Свобода"