За 50 днів царювання крепкого хозяйственника хіба що людина, яка провела ці дні в комі, не зрозуміла, що маємо справу не з командою реформаторів та стабілізаторів, не з представниками нової генерації прагматичних політиків, а з окупаційним режимом нового зразку, завданням якого є приєднання України до нео-сов‘єтської імперії кремлівського карлика (пишу про одного, бо всім ясно, що мілімєдвєд такий імператор, як моSSковія повстала з колін).

Розпорошені по різних політичних проектах патріоти відчули загрозу втрати Україною не тільки незалежності і реальної державності, а й втрати будь-яких перспектив на їх повернення через те, що під орудою ЯнукОвоча і Пахла планується та відбувається передача «братерській» державі всього енергетичного сектору України.

Флот можна витиснути з Криму у 2017-му, скасувавши незаконну, неконституційну ратифікацію, можна повернути контроль над ГТС та ПСГ, відкоригувати ціни, а ось прив‘язаність до роSSійського замкненого ядерного циклу і до реакторів роSSійського виробництва постановами нового уряду чи найдемократичнішої Ради подолати неможливо в принципі.

Тим часом деякі сьогоднішні опозиціонери відчули присмак смаженого – можливість довести ситуацію в країні до призначення позачергових парламентських виборів. До цього вони і закликають на мітингах та зі шпальт поки що доступних для них деяких ЗМІ. Така поведінка свідчить або про недалекоглядність, або про прихований сенс дій таких опозиціонерів, адже на тлі показної стабілізації та істерії братерського єднання з «народом-переможцем», янукОвочі цілком вірогідно збільшать свою парламентську фракцію.

Проведення позачергових виборів в Раду загрожує ще й подальшою консервацією шкідливих для країни «конституційної реформи» і пропорційної виборчої системи по закритих партійних списках. Таким чином, навіть у випадку перемоги опозиції, ми отримаємо ту саму ніким (окрім лідера) і нічим не контрольовану команду, яка відразу, замість докорінних перетворень в суспільстві, займеться перетвореннями у структурі державної і приватної власності (чим зараз успішно займаються янукОвочі). Єдина відмінність, можливо, буде спостерігатися в гуманітарній сфері, хоча, з огляду на електоральну доцільність, навіть в цих питаннях годі чекати українського прориву, або хоча б повернення Вакарчука в МОН.

Поки «щирий українець» калужського розливу Пахло разом з бессарабським «сильним українцем» займається черговим обдурюванням МВФ на 19 млрд. кредитних одиниць, опозиції у співпраці з НДО варто було б організувати системний спротив їх діями в усіх галузях економіки і сферах життя.

Спротив, НМХР, має полягати в бойкоті і саботажі всіх рішень і наказів окупаційного режиму.

«Ніякої співпраці з окупаційним режимом!» - має стати гаслом кожного українця.
Але на негативі не збудуєш нове суспільство. Тому таке гасло обов‘язково вимагає розвитку:

«Ніякої співпраці з окупаційним режимом - будуємо своє, українське суспільство»

Починати можна з простих і всім зрозумілих речей:

• я - сучасний українець, я – людина сучасного світу,
• я не кидаю сміття повз смітника,
• моя хата не скраю - вона у центрі місцевого самоврядування,
• я не належу до порочної системи і видавлюю з себе совка,
• я наперед готовий уступити посаду на конкурентних засадах більш компетентному та не створювати умов для зменшення конкуренції компетенцій,
• я не беру хабарі якщо спокушають,
• я не проти всіх, бо підтримую тих, хто розділяє і дотримується
мінімальних вимог суспільного договору,
• я, як громадянин, готовий захищати українську державу або, якщо мої дії обмежені релігією, всіляко підтримую її захисників.

В гуманітарній сфері:
Пручатися поверненню русифікації середньої школи, викривленню української історії за лекалами таББачнеГГів. Не використовувати оновлені і узгоджені на Луб‘янці підручники, організовувати для дітей позашкільну форму освіти, вивчення українських народних звичаїв, літератури, поезій, пісень, творчості народних майстрів.
За рахунок партійних коштів, благодійних внесків підтримувати популярних українських виконавців, тиражувати їх творчість і розповсюджувати безкоштовно серед молоді, організовувати національні літні табори для дітей і теренові вишколи для підлітків та молоді.
Впровадити бойкот медіа, які підтримують янукОвочів або проросійську політику.

В економіці варто поєднувати широку роз‘яснювальну роботу серед громадян щодо шкідливості діяльності «Пахла со товариші», підготовку власних раціональних і кардинальних реформ з організацією страйкових комітетів, при чому не тільки на великих промислових підприємствах, а й в середовищі підприємців і на селі. З кожною такою цільовою групою потрібно знайти особливі і відповідні форми спілкування і опозиційної роботи.

В інформаційній сфері варто проводити інформаційні кампанії. Наприклад, зараз довести до логічного кінця (відставки) анти-таББачну кампанію і перевести її в антикорупційну під час вступного періоду, досліджуючи всі випадки підкупу викладачів-екзаменаторів та посадових осіб ВНЗ.

Водночас потрібно звернутися до громадського експертного середовища з пропозицією співпраці у розробці програми реформування суспільства.

Стрижнем такого реформування повинна стати повна десов‘єтизація суспільства, викидання на смітник (навіть не скажу, що «смітник історії», а просто на смітник) всіх форм сов‘єтської організації і устрою від т.зв. «влади рад» до свят і урочистих (визначних) подій, від номенклатурного підбору кадрів до традиційного «чинопочитанія» і «начальственого тьіканія».

Потрібно відкинути абсолютно і беззаперечно сов‘єтську історичну науку і риторику, які не є ані наукою, ані риторикою.

Мають бути переглянуті ідеологічні засади і мотивації існування і розвитку українського суспільства.

Переконаний, що у питаннях становлення нових (або забутих добрих старих) суспільних моральних орієнтирів в край необхідна співпраця з Українськими Церквами в самому широкому розумінні поняття «Українська Церква». Не обійтись без допомоги і досвіду Церкви і в розробці нових концепцій соціального захисту, і в питанні виховання діточок.

Базовим елементом нового модерного українського суспільства має стати людина, а аж ніяк не держава.

Для того аби запропоноване реформування суспільства не залишилось гарною декларацією, потрібно під кожний пункт або елемент реформування мати чіткі відповіді: чому це потрібно міняти, в якому напрямку міняти, механізм змін і що це принесе кожній окремій людині. Разом з напрямком і механізмом реформування потрібно ретельно продумувати запобіжні механізми аби оновлене суспільство не зіткнулось з оновленим (пристосованим до нових умов) совком.

Який з цього всього висновок? Прости і складний одночасно: у українців немає іншого виходу окрім швидке, докорінне, радикальне перетворення суспільства в сучасний модерновий устрій, в якому громадянин, множина громадян – суспільство та технологічний інструментарій – держава будуть працювати підтримуючи, а не подавляючи, один одного.

Інших вихід насправді виходом не є – процес розчинення українства в країні Моксель піде з приголомшливими швидкостями по різних напрямках. Не виключено, що вже невдовзі більшість населення Південно-Західного федерального округу буде звіряти час по головному годиннику імперії на Спаській башті.