Інтелектуальним мейнстримом найближчих парламентських виборів (і мерських київських, якщо вони теж пройдуть в кінці жовтня) має стати переконання в тому, що бути люмпеном та бидлом - ПОГАНО і СОРОМНО.

Тобто продавати свій голос за гречку, консерви, рисову крупу, кілограмовий пакет цукру - це все одно, що в рідному місті в людному місці (де-небудь на центральній площі) привселюдно зняти труси.  Або взагалі - голим пройти два кола пошани по вулиці (площі) Леніна. 

Дорогі читачі!

Скажіть вашим бабусям і дідусям, татам і мамам, сусідам і просто близьким людям, яким звичайно приносять гречку, що вони за невеликий продуктовий набір, в якому немає навіть недорогої червоної (лососевої) ікри, фактично продають свою душу. Невже їхні душі вартують так дешево??? 

В одному невеликому місті виборці з патерналістськими і люмпенських життєвими установками обрали мера за гречку, за консерви (значна частина яких - прострочені) та за безкоштовні поїздки - так само, як і в Києві.

Але вся ця халява виявилася золотою - гречка, цукор та інша нісенітниця виявилися не простими, а золотими: наївні селюки-люмпени за останні два роки багато-багато раз вже оплатили всю це дармовщину-дерьмовщину і комунальними тарифами, і асфальтуванням (точніше, неасфальтуванням) міських доріг, і тарифами на маршрутні таксі, і багато-багато чим ще. 

Тепер ось намагаються вкусити себе за лікті, але нічого не виходить. 

Отже, звертаю увагу читачів на їхній останній шедевр - саме про продаж душі за прострочену гречку.

БЛАГОДІЙНІ ФОНДИ, МЕЦЕНАТИ І ГРЕЧКОСІЇ ЗАРАЗ Є В КОЖНОМУ РАЙОНІ. 

А у Вас є свій кандидат-меценат?

Андрій Окара