Неможливо не помітити ту фальш та лицемірство, яким супроводжується цьогорічне святкування 9 травня. На жаль, ці помпезні урочистості тільки за формою пов'язані з річницею параду Перемоги, своїм сенсом вони більш відповідають параду 19 березня 1939 року в Празі, який пройшов в столиці щойно створеного протекторату Богемії та Моравії. То був парад реваншу, парад об"єднання "ісконих німецьких земель", парад на честь припинення чехізації, припинення самого існування "потворного дітища Версальского договору", як називали гітлерівці Чехословаччину.
Щоб зрозуміти, як таке могло статись, потрібно згадати ультиматум Кремля, оприлюднений президентом Мєдвєдєвим 11 серпня 2009 року. Більшість українців до кінця не усвідомило серйозність претензій, які озвучив якийсь злобний гном на фоні бойових кораблів. В ультимативній формі РФ вимагала змінити гуманітарну політику, політичний курс, допустити розширене базування ЧФ РФ, надати привілеї російському великому бізнесу , віддати стратегічні підприємства. Свій ультиматум Кремль підкріпив одностороннім розривом дипломатичних відносин і прийняттям закону про використання збройних сил за межами РФ.
Проти України була здійснена агресія, нам погрожували війною, а ми про це дізнались тільки тоді, коли нова влада підписала капітуляцію і почала виконувати ні, не передвиборні обіцянки, а пункти ультиматуму. В цьому контексті вибори 2010 року можна вважати в тій мірі вільними, в який є вільним вибір між життям і гаманцем людини, припертої до стіни грабіжником. Створення Протекторату Україна, ось що ми будемо відмічати 9 травня, нехай простять нас наші діди і прадіди.
Задача юристів визначити в майбутньому ту часову точку, від якої влада Незалежної України перетворилась на владу Протекторату, чи буде це момент нелегітимного творення коаліції, абсурдного рішення КС чи скандального голосування по ЧФ РФ невідомо, але ця точка вже пройдена. Стара політична система, феодальна "сучукрполітика" з її юлями та вітями незворотньо поламана, і це швидше добре, ніж погано. Майже вся ця бидлоеліта прийняла ультиматум злобних карликів, не змогла чи не захотіла ефективно захистити націю. В легітимація Протекторату Україна теж є позитивні моменти, багато хто з протекторатних очільників все життя тихенько шкодив Україні, розкрадав, нищив, глумився, нарешті всі покидькі зібрані в одному уряді. 
Що ж робити ? По-перше, не боятись. Нас так само багато, як в 2004, і подолати нас буде так само важко. Поки що протекторатному уряду через брехливі канали вдається відбріхуватись, немов би він "об'єднує зусилля", а не віддає кремлівському олігархату народне добро. На черзі "спільне освоєння" газових родовищ українською робочою силою, а там вже й до спільного прибирання снігу в Сибіру недалеко. Якщо активістам вдасться це пояснити людям, яничарам не допоможуть ані російськи штики, ані кораблі чи ракети.
По-друге, протекторат за визначенням не може бути довговічним. Ідеологія "газової імперії", яка прийшла на зміну ідеологемам "третього Риму", істінноправославія, комунізму дебільна і убога навіть у порівнянні зі своїми попередниками. Тож рано чи пізно цей режим впаде, зрадники сядуть або втечуть, вкрадені підприємства і телеканали будуть націоналізовані. Питання тільки в термінах і втратах від урядування мародерів, тож гаяти час не варто. 
|
