Іще не завершено підрахунок голосів, звіряють результати на сервері ЦВК з даними протоколів з "мокрими печатками". Тривають війни з фальсифікаторами на багатьох мажоритарних округах. Ще точиться боротьба з безчинством режиму, який в агонії, аби втриматися коло корита, "вигризає" для себе кожного депутата шляхом брутальних фальсифікацій.

Але попри все – уперше в історії Незалежності у Верховну Раду входить націоналістична сила – фракція Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Вже сам по собі цей факт ознаменовує, без перебільшення, тектонічні зрушення на політичній карті України.

Ці вибори показують найголовніше: ніколи не можна зневірюватися і опускати руки. Ніколи не можна думати, що все вже вирішено наперед і нема ніякої надії. Навіть попри всі ретельно прораховані і сплановані махінації та фальсифікації, режим не може зупинити прагнення людей до свободи. Те, що у Верховну Раду не просто проходить "Свобода", а навіть, попри брутально вкрадені голоси, проходить зі вражаючим результатом – яскраве свідчення тому.

Сценарій, за яким відбувалися вибори, був з точністю на 100 відсотків прогнозований націоналістами. Як ми й передбачали, режим застосував розроблену ще Леонідом Кучмою схему захоплення влади, згідно з якою левову частку депутатів у Раді для партії влади забезпечують напаковані мільйонами вкрадених грошей мажоритарники, котрі здійснюють нечуваний підкуп виборців і застосовують люб'язно наданий їм у користування адмінресурс. Чого варті хоча би ті цинічні прийоми підкупу, які застосовував на своєму окрузі один з численних віп-кандидатів, син прем'єр-міністра Миколи Азарова Олексій, і на які ніяк не реагували суди. "Слуги Феміди", до слова, цинічно не спромоглися відшукати зв'язку між Олексієм Азаровим та організацією "Наш регіон" Олексія Азарова", яка й здійснювала підкуп. І таке відбувалося майже на кожному мажоритарному окрузі. Як ми й передбачали, практично усіх нібито "незалежних кандидатів" Партія регіонів уже на перших прес-конференціях негайно записала у свій актив…

Ці вибори яскраво підтвердили і той факт, що на сьогодні соціологія в Україні іще не стала незалежною інституцією суспільства, як то є у цивілізованих країнах світу. В Україні дані соціологічних досліджень варто сприймати з великою обережністю, адже вони нерідко є інструментом маніпуляції суспільною думкою, а самі соціологічні організації та соціологи прямо залежать від тих, хто фінансує їхню роботу, себто переважно від партії влади. Є, щоправда, й об'єктивна причина того, що соціологічні дані помітно відрізняються від реального волевиявлення громади. Схеми проведення соціологічних досліджень, застосовувані в Україні , розраховані на демократичні суспільства, а українське суспільство на сьогодні таким не є. Тож більшість виборців, як то є у кожній країні з ознаками тоталітаризму, воліє завбачливо не казати наперед про свій вибір – побоюючись, що це може негативно позначитися на житті та добробуті, призвести наприклад до втрати роботи. Наголосимо, що іще тижнів три тому більшість соціологів сперечалися про те, чи є "Свобода" твердо непрохідною, а чи гойдається на межі прохідності. Результат, який отримали націоналісти, виявився більш як удвічі (!!!) вищий, аніж їм пророкували. Це звісно ж, не статистична похибка. Отож, результат "Свободи" посадив придворних соціологів та політологів "у калюжу".

Нагадаємо також той промовистий факт, що всього за день до виборів лідера "Свободи" Олега Тягнибока не пустили на телеканал "Інтер", мотивуючи це тим, що "Свобода", бач, за якимись таємничими соціологічними даними, не проходить до Верховної Ради. Фактичний провал соціології на цих виборах-2012 відтінили й реальні результати політичного проекту Наталії Королевської, якому тривалий час обіцяли тверде проходження в Раду і який на виборах не набрав навіть двох відсотків голосів. Тому обираючи політичні сили, українці сьогодні мають керуватися насамперед власною думкою, потребами нації, суспільства.

Ще цікавий урок. Ці вибори до Верховної Ради показали неспроможність аргументів тих заангажованих політологів та аналітиків, які "авторитетно" стверджували, нібито "Свобода" погано працює у місцевих радах Західної України і катастрофічно втратила довіру виборців. Ба більше – ця маніпулятивна теза виявилася абсолютною маячнею. На місцевих виборах до Львівської обласної ради 2010 року "Свобода" набрала близько трьох десятків голосів. На цих виборах до Верховної Ради націоналістичну політичну силу на Львівщині, за попередніми даними, підтримало понад 38 (!!!) відсотків виборців. Себто результат "Свободи" традиційно зріс, а в цьому конкретному випадку – на вражаючі 8 відсотків. Аналогічна ситуація – і в інших Західних областях. Івано-Франківщина віддала "Свободі" понад 39 відсотків голосів (наразі, нагадаємо, можемо говорити лишень про попередні дані). На Тернопіллі "Свободу" до Верховної Ради підтримало понад 31 відсоток жителів області.

Ці вибори яскраво спростовують міф, що націоналізм не сприймають на Сході та на Півдні України. За попередніми даними на сайті ЦВК, "Свобода" подолала прохідний бар'єр на Дніпропетровщині – 5, 19% , а у Севастополі за націоналістів проголосували близько півтора відсотка виборців, що до нестями шокувало місцеві проросійські організації, які досі тут привільно почувалися, та палких "совків" – колишніх працівників органів, енкаведистів, які з виходом на пенсію вибрали комфортний Севастополь місцем свого постійного проживання.

Вибори засвідчили також і те, що 70 років радянського поневолення не стерли в українців їхню генетичну пам'ять і що сьогодні вона знову пробуджується. Адже добрий відсоток за "Свободу" дала колиска УПА Волинь – майже 18 відсотків голосів - та овіяна упівською славою Рівненщина – майже 17 відсотків голосів. А також – край безстрашних отаманів 20 років Кіровоградщина (Січеславщина) – 6, 5 відсотка голосів…

Вибори до Верховної Ради-2012 року засвідчили: гроші таки далеко не завжди вирішують все. У багатьох мажоритарних округах, де олігархічним грошам і підкупу виборців протистояли Ідея, Дух, Боротьба і Слово – переконливу перемогу здобули націоналісти. Наприклад, Юрій МИХАЛЬЧИШИН на своєму окрузі боровся проти олігарха Богдана Дубневича і здобув переконливу перемогу. За даними паралельного підрахунку голосів Юрій набирає близько 48 відсотків, а його конкурент – у межах 23. Переконливу перемогу здобув й Андрій ТЯГНИБОК, який боровся проти нечуваного підкупу виборців, що його здійснював заступник голови "Нафтогазу" товстосум Андрій Лопушанський. Андрій Тягнибок здобув понад 35 відсотків голосів, його конкурент – 27. Така ж ситуація і на багатьох інших округах, де перемогли кандидати від об'єднаних сил опозиції (ВО "Батьківщина" та ВО "Свобода"). Не спрацював і заснований на божевільному фінансуванні геть позбавлений змісту політичний проект Наталії Королевської. "Україна – Вперед!" За оцінками "Doors Consulting", "Україна-Вперед!" витратила на передвиборчу кампанію близько 60 млн доларів (!!!), та – марно! Тому, вочевидь, ці вибори мають стати уроком для тих, хто зухвало вважає, що все на світі можна купити… Ці вибори також продемонстрували суспільству, на яке зухвале беззаконня здатний тоталітарний режим у своєму прагненні втримати виповзаючу із рук владу. Українці стали свідками того, як виборчий процес перетворюють на своєрідний парад грошових мішків, цинічних у своїй безкарності олігархів. Чесно здобуті у виборців голоси опозиційним кандидатам-мажоритарникам доводиться буквально виривати у ставлеників влади, котрі, витративши на виборчу кампанію божевільні суми, не гребують навіть погрозами та фізичною розправою. На виборчих дільницях, як і за батечка Кучми, знову з'явилися ті, кого там не мало би бути – бритоголові "братки", беркутівці. А ще – сльозогінний газ. Аби "витягнути за вуха" потрібного кандидата до перемоги, не гребували традиційним "набором" маніпулятора, таким як вкидання пачками бюлетенів, вимкнення світла під час підрахунку голосів, виснажування членів дільничних комісій багатогодинним очікуванням, Вперше на цих виборах голови дільничних виборчих комісій, не витримуючи шаленого тиску, – плачуть, масово потребують медичної допомоги…

Тим часом з приходом "Свободи" в парламент дрижаки охоплюють усіх українофобів та маніакальних мрійників, які ще тиждень тому сподівалися відродити в Україні нафталінову радянщину, зухвало маршируючи з портретами Сталіна, встановлюючи пам'ятники Лєніну, Брежнєву, Кучмі… Лемент усіх тих "людей з минулого" сьогодні набирає нечуваної сили. Ситуація нагадує ту, яка була після тріумфу "Свободи" на місцевих виборах 2010 року. Не стримується і висловлює заклопотаність присутністю "Свободи" в парламенті прем'єр Азаров. Численні горе-політологи вкотре намагаються нав'язати виборцям думку, нібито "Свобода"… налякає Європу. Насправді такі заяви розраховані хіба на невігластво людей чи їхню непоінформованість. Адже Європа й сама сьогодні переживає своєрідний ренесанс націоналізму та сплеск популярності націоналістичних політичних партій. Варто згадати хоча б нещодавні здобутки, зокрема що лідерка "Національного фронту" Франції здобула третє місце у боротьбі на пост президента своєї країни. Націоналістичні партії є серйозними гравцями на політичному полі Австрії ( "Партія свободи"), Фінляндії (партія "Справжні фіни"), Швейцарії (Швейцарська "Народна партія"), Болгарії (партія "Атака") та багато інших. Зрештою, показовою є та істерика, яка сталася з головним комуністом Петром Симоненком, коли він видушив із себе, що для України нібито буде трагедією прихід "Свободи" у парламент. Адже один із законів, який пропонуватиме "Свобода" у новій Верховній Раді, буде закон про заборону комуністичної ідеології. І наша рука не здригнеться…

Що по-справжньому має жахати Європу – це власне добрий відсоток комуністів, заснований на підтасовці голосів партією влади, яка однозначно потурбувалася про гарний результат для своїх відданих партнерів по коаліції, які хоч і белькочуть про якусь віртуальну "опозиційність", на ділі ж (себто під час відповідальних голосувань у парламенті) – ніколи не підводять своїх "товаріщей" із Партії регіонів. Адже сьогодні практично по свій Європі заборонена навіть символіка злочинної комуністичної ідеології. Зрештою, з 1 жовтня символіку комуністів заборонила навіть Молдова, а днями й узагалі відбулася знакова подія – у Монголії, в Улан-Баторі – вперше демонтували пам'ятник Леніну як людині, що причетна до винищення монголів. До слова, комуніст Симоненко мав би відповісти за недобросовісну рекламу, яка малювала його, ситого буржуя з триповерховим палацом вартістю мільйон доларів і сімома квартирами, якими він володіє вкупі зі своєю жінкою, – полум'яним борцем з буржуями. Рекламу, яка вводила в оману виборців, стверджуючи, що вождь КПУ, яка входить до провладної коаліції і яка останніми роками те й робила що відбирала країну від народу, – тепер раптом буде її повертати.

Але увесь той ґвалт з уст проросійськи налаштованих "експертів" та ставлеників Кремля, а також всіх мастей україноненависників, які, вочевидь, ночами ковтають валідол і хлепчуть валер'янку, – всього лиш дрібничкове булькання в череві застояного болота, яким не варто вельми й перейматися, бо – є важливіші справи.

Кожен голос, який українці віддали "Свободі", націоналісти сприймають як величезну відповідальність. Адже проходження "Свободи" у парламент – це лише перший крок, поворот на перші пів градуса того корабля, який, образно кажучи, сьогодні пливе у вирву. Далі – важка й серйозна боротьба, яка має надмету – повалення режиму Януковича та усунення руйнівних наслідків його правління. Українці показали, що їхня рука не здригнулася віддати голос за Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Тепер черга націоналістів продемонструвати, що їм разом із партнерами по опозиції стане сили вистояти в обороні інтересів нації, суспільства.

І рука націоналістів точно не здригнеться – змінити Все на користь українців!

Галина Чорна
Часопис ВО "Свобода"