19 травня 2011 року під час восьмої сесії Тернопільської міської ради міський голова Тернопіля, свободівець Сергій Надал зачитав звернення до депутатського корпусу та тернополян із закликом гідно відзначити 23 травня – День Героїв та домогтися повної заборони на всіх рівнях комуністичної символіки і комуністичної ідеології.

Надаємо текст звернення повністю:

"Шановні депутати! Шановні тернополяни! Українці!

Вже протягом 70 років – за рішенням Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів – 23 травня відзначається як Свято Героїв. Ця традиція покликана відродити в українців героїчний дух минулих поколінь.

Cаме у травні віддали свої життя у визвольній боротьбі ідеолог державної самостійності України Микола Міхновський, провідник української національно-визвольної боротьби Симон Петлюра, засновник і провідник ОУН Євген Коновалець.

У роки німецької, а згодом совєтської окупації це свято відзначали у підпіллі. Із проголошенням Незалежності України відновлено традицію відзначення цього дня. Напередодні Свята Героїв ми вшановуємо їх пам'ять стрічками червоної і чорної барв. Бо червоно-чорний прапор – це прапор боротьби за національну гідність і правду, за визволення Української нації. Він є символом того, що Українська нація зродилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крови на чорну українську землю.

Я закликаю усіх тернополян, усіх українців 23 травня червоно-чорними стрічками на одязі, на транспорті, у різний спосіб солідаризуватися з відзначенням цього свята. Це буде вшануванням героїв, це буде визнанням того, що боротьба за українську Україну триває.

Сьогодні я хочу згадати про події 9 травня у Тернополі. Події, що викликають аналогії з історією 70-ти річної давності.

Совєтська окупація Західної України 1939 року, провокації та репресії. Паралелі є очевидними. Червоні прапори, які прийшли на нашу землю, принесли з собою жорстокий окупаційний режим, котрий нищив українську інтелігенцію, студентство, церкву, провадив масові розстріли, мордування, грабежі, наруги над українством. Події тих часів викликали масовий опір населення та організованих націоналістичних структур. Боротьба українців з окупаційною владою тривала і в 40-і, і в 50-і, і в 60-і роки, зрештою, вона запалила дух національного відродження по всій Україні у 80-і та спричинила проголошення державної Незалежності 1991 року.

Але червону гідру, котра несе в собі отруту російського шовіністичного імперіалізму, в Україні до кінця не знищено. Вона знайшла благодатний ґрунт в особі коаліції комуністів з регіоналами і литвинівцями. Тому за сприяння і підтримки правоохоронних органів на 20-му році Незалежності у центрі Західної України відбувається ритуальне приниження українства.

Не дивно, що це спричинило відповідну реакцію з боку населення, з боку націоналістичних організацій. Ми не будемо миритися з тим, що червоні прапори, ці криваві ганчірки, піднімають на наших вулицях під охороною міліції.

Ми не будемо миритися з тим, що, як і в перші роки совєтської окупації, піднімається хвиля політичних репресій, утисків українських патріотів.

Ми будемо ініціювати повну заборону на всіх рівнях комуністичної символіки і комуністичної ідеології. Ми будемо вимагати кримінального переслідування тих, хто глумиться над пам'яттю мільйонів закатованих совєтським режимом українців.

Російський комунізм, як і німецький фашизм, постане перед судом історії. Комуністичні пам'ятники і символи буде знищено по всій Україні. І це стане символом повної перемоги українства. Цим шляхом пішла Європа, до цього кличе дух національної справедливості. Тому так буде!".