30 червня 1941 р. в будинку "Просвіти" у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941р.

На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди. На цій події були присутні понад 100 чільних представників зі всієї України, а також представник УГКЦ Йосиф Сліпий.

Акт 30 червня 1941р. засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними силами перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.

Звістку про відновлення Української держави понесли в Східну Україну 6 тисяч бандерівців, розділених на три похідні групи.

Незважаючи на заявлену в акті лояльність до Німеччини, 5 липня 1941 року гестапівці заарештували С.Бандеру, Я.Стецька, а також близько 300 членів ОУН, з яких 15 було розстріляно. Довідавшись про Акт проголошення самостійної України, Гітлер видав наказ негайно знищити рух Бандери:

Айнзацкомандо С/5 СБ і СД. – О. У. 25 листопада 1941. – Команда – Денний Наказ ч. 12432/41. Г. Р. С. До станиць: Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Рівне, Житомир, Вінниця. Відносно: Організація Бандери.

"Стверджено поза всяким сумнівом, що організація Бандери готує повстання в Рейхскомісаріаті /Україна/ з метою встановлення самостійної української держави. Всі члени Організації Бандери мають бути негайно заарештовані і після суворих допитів таємно ліквідовані під претекстом грабежів".

Таємне! Звіт про події в Україні, ч.164. Осідок: Київ

"Захоплені друковані матеріали та зізнання заарештованих в міжчасі різних людей Бандери доказують ще раз, що є неможливим притягнути членів організації Бандери до якоїсь позитивної співпраці з німецькими чинниками. Залишається тільки вирішений шлях безпощадного винищення цієї організації".

Січень 1942р., повідомлення ч. 9

"В липні 1941р. у розповсюдженій відозві українського лейтенанта Леґенди був заклик організувати українську збройну силу. Для цього належить захоплену зброю совєтської армії не здавати німцям, але магазинувати для тієї запланованої української армії. Згідно з цими дорученнями, ОУН діє до сьогодні".

Повідомлення ч. 10, 3.07.1942р.

"У Києві захоплено летючку ОУН під проводом Степана Бандери з організаційними дорученнями. Там на вступі сказано: "Завдання, що стоїть перед українським народом: Створити самостійну національну державу. Без власної держави, уряду і війська немає вільного життя для українського народу!"

Повідомлення ч. 26, 23 жовтня 1942р.

"Організація Бандери зайняла явно бойове становище проти Німеччини і змагає всіми засобами, включно зі збройною боротьбою, до відновлення самостійності України".

Цей документ згодом відіграв важливу роль на Нюрнберзькому процесі, і ОУН-УПА була визнана цілим цивілізованим світом воюючою стороною.

На ультиматум Гітлера – відкликати Акт Відновлення Української Держави – провідник ОУН Степан Бандера, прем'єр уряду Ярослав Стецько і голова УНК Володимир Горбовий відповіли відмовою, і потрапили до концтабору Заксенгаузен.

Найбільша трагедія народу – це втрата своєї державної незалежності. Бездержавний народ присуджено до знищення. Тому боротьба за національне визволення, відновлення й будову власної незалежної держави – завжди священна.

Акт відновлення Української Держави, проголошений 30 червня 1941р. у Львові, – важлива історична подія в житті нашого народу. Розглядаючи докладніше його значення для тогочасного періоду національно-визвольної боротьби в Україні, приходимо до безсумнівного висновку про те, що проголошення відновлення Української Держави:

1) було логічним завершенням багаторічного етапу визвольних змагань українського народу 20-х – початку 40-х років XX ст.;

2) продемонструвало волевиявлення українського народу до самостійного державного життя, що яскраво виявилось в утворенні органів української влади на всіх рівнях;

3) відродило державницькі традиції українського народу.

На початку війни німецькій військовій пропаганді вдалося обіцянками про відновлення української державності, створення національної армії позитивно впливати на червоноармійців, і вони сотнями тисяч утікали з Червоної Армії у надії потрапити до своєї рідної армії. Вороже ж ставлення німців до Акту відновлення української державності відкрило всім очі на справжні наміри німців, і Україна із можливого союзника Німеччини стала її ворогом. Українські націоналісти, стверджує Арвід Фредборг, Актом 30 червня перекреслили гітлерівсько-німецькі плани виступати перед поневоленими більшовицькою Москвою народами у ролі "визволителів" і водночас готуючи їм ще жахливішу нову неволю.

Прес-служба

Надвірнянської РО ВО Свобода