1-2 жовтня 2011 р. Московський патріарх Кирил знову – вже вп’яте цього року – побував з візитом в Україні. Офіційною метою візиту стало освячення новозбудованого соборного храму відомого монастиря в Банченах на Буковині.

Візит патріарха Кирила готувався давно, а офіційне запрошення, на прохання місцевого митрополита Онуфрія, Синодом УПЦ МП було надіслане ще в червні. І вже тоді очікувалося, що у богослужінні з нагоди освячення собору візьме участь Президент України В. Янукович. Що також не дивно, адже Банченському монастирю допомагає і він сам, і його соратники по Партії регіонів.

Всім добре відомо, як високо цінує патріарх Кирил близькість до державної влади та як особливо наполегливо прагне демонструвати її в Україні. Бо і сам московський Предстоятель, і його оточення твердо переконані: прихильність української влади – головна умова для збереження їхньої духовної влади над Україною та «подолання розколу», під чим у РПЦ розуміють знищення чи хоча б маргіналізацію Київського Патріархату.

Тому для патріарха таким важливим був заздалегідь запланований візит на Буковину та зустріч там з В. Януковичем. Він давав можливість продемонструвати і в Україні, і – що теж важливо для Кирила – в самій Росії, що глава РПЦ має добрі відносини з Президентом України. Така демонстрація мала на меті відразу кілька напрямків: показати місцевій українській владі, що «В. Янукович на боці РПЦ»; показати українському єпископату і духовенству Московського Патріархату, які стають все менш лояльними до Москви, що «Кирил має прямий доступ до Президента» і, нарешті, – продемонструвати російській владним колам, що «Кирил може впливати на Україну».

З огляду на всі ці завдання відсутність Президента В. Януковча на заходах з участю Московського Патріарха для останнього повинна стати тривожним сигналом. Бо вона до всіх цих тез додала «не» – «не на боці…», «не має…» «не може…»

Ще у п’ятницю, за день до візиту, російські інформаційні канали, і в першу чергу РІА «Новості», повідомили, що у програмі патріаршого візиту передбачена зустріч з Президентом України. Деякі джерела називали навіть тривалість – 20 хвилин. Довідатися про такі подробиці ЗМІ могли лише з одного джерела – Московської патріархії, яка сподівалася, що все так і буде.

Але Віктор Янукович не приїхав. За офіційною версією замість нього приїхав міністр палива Юрій Бойко. Тому патріарх Кирил був вимушений лише заочно похвалити українського президента за благодійність та запевнити у тому, що він молиться за нього.

З неофіційних же джерел стало відомо, що питання приїзду В. Януковича у Банчени московська сторона намагалася «утрясти» до останнього. Гості навіть погодилися, що Президент приїде не на саме патріарше богослужіння, а лише на відкриття будинку для дітей-інвалідів – де і очікувалася зустріч «на 20 хвилин». Але, у підсумку, Президент так і не прибув.

Не прибув до Банчен і Прем’єр-міністр Микола Азаров – хоча ті ж джерела повідомляють, що його візит розглядався, як певна заміна в разі, якщо Глава держави відмовиться від спілкування з московськими гостями. Так що найбільшим українським посадовцем на патріарших заходах виявився міністр палива пан Бойко.

Проте і він, як здається, прибув на Буковину не стільки за дорученням Президента, скільки з власної ініціативи, а також на прохання відомого українського газово-хімічного магната Дмитра Фіраташа – уродженця цих країв. Раніше ЗМІ не раз повідомляли, що панів Бойка та Фіраташа пов’язують дружні відносини. А також і однакова зацікавленість у дружніх контактах з Росією – адже діяльність обох безпосередньо пов’язана з російським газом.

Так що присутність обох на патріарших заходах і нагородження їх орденами РПЦ нікого не здивували. Бо ж не секрет, що РПЦ та «Газпром» – два найбільших важелі Кремля для впливу на Україну. Але нехай потім у Московській патріархії не дивуються, чому українська аудиторія з іменем «Кирил» все частіше асоціює не слова «духовність, пастирство, проповідь», а слова «Росія, Кремль, газ, політика, влада»…

Невдача спроби організувати зустріч патріарха Кирила з Віктором Януковичем у Банченах – ще один очевидний сигнал провалу політики глави РПЦ щодо України. Буквально за два роки ця політика призвела до того, що про пишні зустрічі першої поїздки влітку 2009 р. патріарху тепер можна лише мріяти. І з тенденцій можна бачити, що ситуація для Московського патріарха ставатиме лише гіршою – до того часу, поки він не зрозуміє, що Україна – не Росія, і що в нашій державі він не господар, а лише гість.

А якщо не зрозуміє – то ще за пару років нехай не дивується, якщо окрім митрополита Іларіона та протоієрея Балашова йому доведеться привозити на свої візити в Україну ще і єпископів та священиків для богослужінь, і парафіян для масовки, і владоможців – для підтримки іміджу, і з тисячу «господ поліцейських» – для охорони від «улюбленої пастви».

Сергій СИДОРЕНКО