На Різдво 1945 року сотня «Чайки» з куреня «Довбуша»,
яка надійшли з Білих Ослав, на короткий час завернула в село Майдан-Горішній
(Верхній), щоб за християнським звичаєм повечеряти і заколядувати. А ворог
знав, що українець радше вмре, а традицію не порушить, і свої лови влаштовував
то на Святий Вечір, то на Різдво.
Були сильний мороз і сніг. О 3-ій годині ночі вісім
студебекерів облавників оточили село, зняли стійкових і кинулися катувати
мирних людей та підпалювати хати. Усвідомлюючи кривавий намір ворогів,
герої-«чайківці», не дбаючи про самозбереження, ціною власного життя вирішили
не дати червоним катам убивати мирних людей і палити село. Тому вояки УПА
відійшли за околицю і стали до бою з нападникам у смертельно тяжких для оборони
умовах. Однак, карателі переважали чисельно і збройно. Бій тривав аж до 5-ої
години вечора 7 січня. Багато повстанців упало по-геройськи у тому бою: тут
загинули і сам «Чайка», і чотовий «Лента». Врятувалися лише ті поодинокі, що
відступили до села. А ті, що бігли до лісу, зустріли смерть від замаскованого
там ворога. Але і ворогові повстанці завдали таких втрат, що він побоявся далі
нищити село.
Більшовики забрали своїх загиблих і ранених. А
залишених на полі бою повстанців у ніч з 8 на 9 січня люди саньми по замерзлій
річці звозили до роздоріжжя (тепер автобусна зупинка), а потім дорогою на
цвинтар, де було викопано три великих ями. В них помістилося 66 тіл. Частину
полеглих повстанців, які були з Красної, забрали родичі туди.
Під час перевезення мертвих повстанців за саньми йшли
люди і збирали шматки замерзлої крові у відра, а також замітали дорогу мітлами,
щоб не залишалося слідів. Незважаючи на це, під час відлиги річечка, біля якої
відбувся бій, була кривавою.
Протягом довгих десятиліть московського ярма на
могилах повстанців постійно горіли свічки. Навіть комуністичним холуям не
вдавалося довідатися, чия рука це робила.
На зорі здобуття Україною Незалежності, майданці
відкрито згадали героїв, котрі віддали свої життя, щоб цей день наступив.
Селяни упорядкували й увінчали пам’ятниками їхні могили на сільському цвинтарі.
На омитому кров'ю повстанців місці бою облаштували Хресну Дорогу, насипали
високу Могилу пам’яті.
Цього року громада села вирішила упорядкувати її,
встановивши навколо неї металеву огорожу. 
Розповідає Верхньомайданський сільський голова Михайло Колинецький: «Річ у тім, що кошти на
реконструкцію могили сотні «Чайки» були виділені Надвірнянською районною радою,
за які і був придбаний матеріал на огорожу. Сам монтаж огорожі, я, разом із
своїм зятем, зробив сам та за свої
кошти. Залишилося зробити основне - пофарбувати та зробити вхідну браму. Та на
жаль на це вже коштів немає», - звертаючись до надвірнянських свободівців бідкається
сільський голова.  
 
 
 
На це звернення
радо відгукнулися надвірнянські
свободівці. За власні кошти націоналісти закупила фарбу та метал для оформлення
вхідної брами. Три дні знадобилось
свободівцям, щоб пофарбувати більше 200 метрів огорожі та ланцюгову огорожу
навколо насипної могили . Загалом на фарбування було використано більше 50
кг фарби та 2 листа
кольорової бляхи, з якої виготовили національний синьо-жовтий та
бандерівський червоно –чорний прапори. Ці прапори прикрасили вхідну браму
меморіалу.
В акції по впорядкуванню та реконструкції меморіалу
українським героям взяли участь більше
60 свободівців зі всього Надвірнянського району. До проведення акції
долучилися свободівці Донецької обласної
організація ВО «Свобода» на чолі з Ігорем Славгородським, які зараз перебувають
в Надвірнянському районі на запрошення місцевих націоналістів. У проведенні
акції взяли участь молові свободівці з Івано-Франківської «Студентської Свободи» з її
керівником Андрієм Семенюком.  
 
«Сьогодні ми зробили велику справу, оновивши та
відремонтувавши огорожу на цьому дійсно святому місці, - розповідає голова
Надвірнянської РО ВО «Свобода» Михайо Іваночко. Адже тут, в нерівному бою з
совєтскими окупантами, впав цвіт Української Нації. В цьому кривавому бою, тут,
на цьому місці, загинули повстанці майже з усіх навколишніх сіл. Ми маємо перед
цими героями обов’язок та відповідальність перед цією землею, яку вони зашищали.
Ми зобов’язані цінувати, шанувати та
відвідувати місця їхньої звитяги, адже вони віддали життя за нас з вами, щоб ми мали свою незалежну державу Україна.
Нехай вона ще тільки на папері, бо, на
жаль, тимчасово її окупували різні зайди, пройдисвіти, банлити та перевертні, але
Україна є, Україна буде. Ми маємо зробити все, і ми це зробимо, щоб довершити
справу цих славних лицарів нашої неньки
України», - підсумував після завершення робіт Михайло Іваночко.
Голова Донецької обласної організації ВО «Свобода» Ігор
Славгородський розподає, «Я приїзджаю сюди, у Верхній Майдан, на це святе місце
вже в друге і вдруге їде з цього місця з величезним припливом сил, впевненості
та наснаги, що дасть змогу мені та моїм побратимам боротись з нинішніми
окупантами у нас на Українському Донбасі».
Особливу подяку вислюємо від Верхньомайданської
громади та Надвірнянської РО ВО «Свобода» у допомозі при реконструкції
меморіалу Надвірнянському міському голові Зеновію Андрійовичу, депутатам
Надвірнянської міської ради Олегу Туєшину та Івану Страхову.
Від усієї громади села Верхній Майдан подякував свободівцям сільський голова Михайла Колинецький наголосивши: «Тепер я бачу, що «Свобода»
дійсно єдина сила українців».  
«Боротьба за
незалежність України продовжується. Триває вона для нас, свободівців, кожного
дня. Закликаємо всіх небайдужих ставати пліч-опліч, разом з нами, проти цього
страшного комуно-олігархічного клану, який засів в Києві. Ставайте всі в ряди
національної опозиції і разом ми прийдемо до перемоги. Тільки з вашою підтримкою,
шановне товариство, «У нас не здригнеться рука змінити все на користь українців»,
- підсумував голова Надвірнянської РО ВО «Свобода» Михайло Іваночко.
Слава Україні!
Прес-служба Надвірнянської РО ВО «Свобода»
|
