Декларуючи за мету підвищення рівня медичних послуг, їхньої доступності та якості, "оптимізацію" використання бюджетних коштів, "реформатори" досягають протилежних результатів. Про те, що експеримент, м'яко кажучи, забуксував, свідчать численні негативні відгуки людей – простих мешканців Вінниччини, тих, кому вже довелося на власній шкурі відчути всі "принади" "реформування".

Влада радісно звітує про "позитиви, успіхи та досягнення", зокрема "губернатор" Іван Мовчан на засіданні розширеної колегії Департаменту охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА, що відбулася в лютому 2013 року, сказав: "Зроблено в області дійсно багато. Але велика помилка керівників в тому, що ми всі називаємо це словом "реформа". Назвали б просто планом заходів і робили б це без політики, без нагнітання пристрастей, тоді не було б такого шуму і протестів". Сайт ОДА майорить оптимістичними звітами Л.М. Спірідонової (заступник голови обласної державної адміністрації, голова робочої групи з реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій області) та Л.О.Діденко (директор Департаменту охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА). А народ не задоволений – ні пацієнти, ні лікарі. Це, мабуть про них І. Мовчан сказав, що роботу влади намагаються перекреслити своїми гаслами окремі політики, зараховуючи мешканців Вінниччини до когорти злісних політиканів. Але люди не згодні тихо вимерти – вони бачать згубні наслідки псевдореформи і не пристають на те, щоби віддати залишки хоч і недосконалої та витратної, та все таки меддопомоги. Тому періодично в ЗМІ з'являються новини про "бунти", коли люди всіма силами намагаються відстояти свою лікарню від знищення (на слуху громадськості події в смт. Вороновиця, смт. Тиврів, м.Гайсин, м.Ладижин, смт. Чечельник та інші). Маємо два протилежних погляди на медичну "реформу": влада каже, що все чудово, а громада рішуча налаштована захищати своє право на здоров'я та життя.

Отож, спробуймо самі розібратись у реальному стані речей. За визначенням ВООЗ, критеріями прогресивної системи охорони здоров'я є:

По-перше, доступний сімейний лікар. Тобто лікар, який обслуговує пацієнта та його сім'ю досить тривалий час, щоби знати всі їхні вади і проблеми зі здоров'ям.

Для ефективної роботи сімейного лікаря йому необхідно:

- гідна заробітна плата, соціальні гарантії;

- дво-, трикімнатна квартира (двоповерховий окремий дім у сільській місцевості, де перший поверх амбулаторія, а другий – 2-3 житлові кімнати);

- автомобіль (у місті – типу "таврія", у сільській місцевості – всюдихід);

- амбулаторія з обладнанням для виміру очного тиску, інструменти для ЛОР та очного огляду, з переносним кардіографом, тонометри та інші інструменти первісного дослідження;

- медикаменти, шини, витратні матеріали, аптечка швидкої допомоги тощо .

По-друге, частка ВВП, яка спрямовується на потреби здоров'я повинна бути не менше 5-7% (в Україні – 3,7% у 2012 р, 3.4% у 2011 р., 3,64% у 2010 р., 2,9 % у 2009 р., 3,7% у 2008 р., 3,4% у 2007 р.). Очевидно, що відсоток від ВВП, направлений на охорону здоров'я, свідчить не про можливості держави утримувати медицину, а саме про пріоритетність у ставленні до фінансування галузі, і в такому світлі немає підстав для оптимізму.

По-третє, тривалість життя має бути не менше 75-ти років. За статистичними даними, середня тривалість життя в Україні становить у 2010 р. – 69,29 років (чоловіків – 63,79 років, жінок – 74,86 років), що нижче, ніж у країнах Східної Європи на 4-5 років, а країнах Західної Європи – майже на 11-13 років.

По-четверте, рівень дитячої смертності – не більше 9-ти проміле. У Вінницькій області вона становила 10.14 проміле у 2011 році.

Як видно з вищенаведеного, система охорони здоров'я країни не відповідає вимогам ВООЗ та не забезпечує конституційні права простого українця щодо рівного доступу до якісного і безоплатного медичного обслуговування.

Втрати внаслідок реформи – матеріальні та людські

Реформу було впроваджено відповідно до Закону України від 7 липня 2011 року "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" та рішень обласних, районних та міських рад. Зараз у Вінницькій області завершено реформування первинної ланки. Влада доповідає про те, що сформовано 35 центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), відкрито 921 фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП) та 269 амбулаторій. Але якщо проаналізувати показники за 2010 та 2012 роки, то вийде вже не така оптимістична (навіть зовсім катастрофічна) картина. Внаслідок "реформи" у області закрито 2 дитячі міські лікарні – скорочено 85 ліжко-місць, з 13 міських лікарень утворено 5 та міську лікарню ШМД. Закрито 8 районних лікарень (скорочено 384 ліжко-місць) та 40 дільничних лікарень (ще мінус 671 ліжко-місце) – натомість створено 35 так званих ЦПМСД без ліжкового фонду. Закрито 1 психіатричну лікарню – скорочено 100 ліжок. Диспансери залишилися в кількості 8, але ліжка скоротили на 100. Кількість фельдшерських здоровпунктів зменшено з 16-ти до 3-х, кількість ФАПів 936-ти до 921-го – зменшено на 15. Лише амбулаторій збільшили на 85 (із 184-х до 269-ти).

Отже, скорочено 1340 одиниць ліжкового фонду, закрито 53 лікарні та 15 ФАПів. Натомість відкрито всього 85 амбулаторій. Чи рівноцінний обмін? Внаслідок реформування (читай – знищення) такої кількості медичних закладів маємо такі демографічні показники:

- чисельність населення Вінницької області у 2012 році скоротилася на 16,5 тис. осіб, 11,5 тисяч із них – жінки.

- зменшення населення відбулося за рахунок особливо вразливих категорій – дітей, підлітків, жінок дітородного віку;

- у 2011 році маємо різкий стрибок смертності дітей першого року життя (2009 р. – 8.07, 2010 р. – 8.71, 2011 р.– 10, 14);

- кількість вiдвiдувань лiкарiв полiклiнiки 2012 року різко знизилася по області – загалом на 1,5 млн. відвідувань, у м. Вінниця – більш як на 1 млн. відвідувань;

- кількість вiдвiдувань хворих лiкарями вдома по області знизилася майже на 200 тис., по м. Вінниця – майже на 100 тис;

- кількість вiдвiдувань лiкарiв полiклiнiки хворими дітьми по м. Вінниця знизилася майже на 100 тис. відвідувань;

- кількість вiдвiдувань лiкарями дiтей вдома по області зменшилася майже на 50 тис., по м. Вінниця –на 50 тис.

- кількість флюрографiчних обстежень з профметою в області (порівняно з 2010) зменшилася на 25,5 тис, у м. Вінниця – на 5 тис.

Ці дані свідчать не про різке покращання здоров'я населення, а про важкодоступність, а іноді про недосяжність адекватної медичної допомоги. Більшість людей відмовляються від медичної допомоги, бо не можуть дозволити собі витратити залишки здоров'я на стояння в безкінечних чергах під кабінетом лікаря, на біганину в пошуках лабораторії, діагностичного кабінету, кабінету вузького спеціаліста – і під кожним з них знову черга. Діти змушені товктися в одних чергах з дорослими, тому батьки вважають за краще не звертатися до лікаря, ніж наражати свою дитину на стрес та підвищений ризик підчепити якусь хворобу від дорослих сусідів по черзі. Постійно виникає плутанина з пошуком свого дільничного лікаря – якщо людина хоче звернутися по допомогу, вона має здійснити кілька телефонних дзвінків, отримати кілька відмов, щоби знайти той омріяний кабінет "свого" лікаря. А в сільській місцевості ситуація ще більш критична – більшість селян полишені зі своїми проблемами самі на себе.

Статистичні дані свідчать про різке зниження захворюваності (зокрема первинної) саме у 2011- 2012 році – це не означає, що люди перестали хворіти – вони перестали звертатися до лікаря з причини недоступності. Це означає, що людина звернеться з цією хворобою пізніше, але в більш запущеній стадії, коли патологія завадить повноцінно жити. За 2012 кiлькiсть операцiй, виконаних в стацiонарах області у 2012 році зменшилася, хоча у 2009-2011 роках спостерігалася стійка тенденція до збільшення. За 2012 рік в області прооперовано майже на 6 тис. менше пацієнтів, ніж 2010 року, у Вінниці – на 2 тис. менше, водночас післяопераційна смертність збільшилася. Це означає, що хірурги на операційному столі стикаються з більш складними випадками внаслідок невчасного звернення, патологіями.

Онкопатологічний вибух

Про катастрофічний стан виявлення первинних проявів хвороби свідчить ситуація з онкологічною патологією – за словами головного лікаря обласного онкодиспансеру П.Одарченка, кількість запущених випадків раку за рік зросла на 14.6% (на початкових стадіях рак лікується порівняно дешево та ефективно, на пізніх – дорого та приречено). В області щорічно реєструється понад 6 тис. нових випадків раку, 30% цих пацієнтів – люди працездатного віку (в цій категорії летальність складає 14% серед чоловіків і 29% жінок). П. Одарченко констатує , що через 9 місяців реформи деякі онкологічні показники (7 з 18) погіршилися. Зокрема, порівняно з 2011 роком, у 2012-му виявили на 1 тис. пацієнтів менше. Це не означає, що скоротилася їхня кількість, – просто ці люди прийдуть по допомогу пізніше, уже з запущеними стадіями. Якщо до т.зв. "реформи" за виявлення передракових захворювань відповідали вузькі спеціалісти хірургічного профілю (ЛОР, хірург, гінеколог та ін.), то сьогодні це покладено на плечі сімейних лікарів, які переважно є терапевтами та педіатрами. Тим часом на Вінниччині щорічно виявляють близько 40 дітей з онкопатологією (65% запущені випадки на 3-4 стадії), помирають близько 20, зокрема 20% маленьких пацієнтів гинуть протягом першого року лікування. Україна займає 5 місце в Європі по рівню смертності від онкопатології в дітей. Тому грамотність медиків першої ланки надзвичайно важлива.

Кадровий дефіцит

Як зазначено на сайті МОЗУ, реформування системи первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики – сімейної медицини – забезпечить удосконалення системи медичної допомоги, наближення її до кожної сім'ї. З цією метою створюються Центри первинної медико-санітарної допомоги – лікувально-профілактичні заклади, які надають хворим усіх вікових груп кваліфіковану діагностичну, лікувально-реабілітаційну, швидку медичну допомогу як в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу, так і вдома. Надання первинної медико-санітарної допомоги забезпечують лікарі загальної практики.

З кадровим питанням є серйозні проблеми – область відчуває брак спеціалістів сімейного напрямку медицини, дефіцит лікарів складає близько 400 чол. та ще 50 чол. у місті Вінниця, середнього медперсоналу – 300 чол., плюс 190 чол. по м. Вінниця. Водночас вивільнено велику кількість лікарів вузької спеціалізації (скорочені за незатребуваністю внаслідок реформи), яким потрібно провести перепідготовку, щоби вони могли працювати сімейними лікарями. Програма перепідготовки передбачає 6-місячні курси перекваліфікації. Це надто мало, щоби навчити дільничного терапевта основам хірургії, педіатрії, акушерства-гінекології, отоларингології, онкології, інфектології та стоматології. За кордоном, наприклад, така підготовка займає майже 8 років. Але це, схоже, зовсім не бентежить "реформаторів" – щоби швиденько позбутися проблеми дефіциту лікарів та змусити замовкнути невдоволених скороченнями лікарів, вони вирішили вести підготовку основної ланки охорони здоров'я сімейного лікаря за екстерновою програмою, яка включатиме 4-місячні курси та 2-місячне дистанційне навчання за допомогою мережі інтернет (а в кого він у селі є?) без відриву від роботи.

Навантаження на лікаря зросло – відповідно до постанови КМУ від 5 березня 2012 р. № 209 норма навантаження становить: для лікаря загальної практики – сімейного лікаря – 1500 осіб (у міській місцевості), 1200 осіб (у сільській місцевості); сестри медичної загальної практики – сімейної медицини – 750 осіб (у міській місцевості), 600 осіб (у сільській місцевості). Але в області є райони (Бершадський, Жмеринський, Чернівецький), де чисельність населення на одну штатну посаду лікаря – понад 2 тисячі чоловік. Дефіцит лікарів у цих районах складає 17, 18, 10 чоловік відповідно. Вся чиновницька вертикаль від медицини весь час торочила про високий рівень заробітної плати для сімейного лікаря, називали навіть суми в 6-8 тис. грн. середньої зарплатні. Тою ж таки постановою КМУ № 209 затверджено порядок встановлення надбавок за обсяг та якість виконаної роботи працівникам закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу та є учасниками пілотного проекту з "реформування" системи охорони здоров'я, згідно з яким доплати до зарплатні розраховуються, виходячи з таких показників: фактична чисельність прикріпленого населення, норма навантаження медичного працівника у міській або сільській місцевості, надбавка за обсяг та якість виконаної роботи.

Досить цікавим є механізм нарахування надбавки за якість виконаної роботи, на розмір якої впливають підвищувальні та понижувальні коефіцієнти. Спрощено це виглядає так – лікар повинен проводити профогляди з метою виявлення раку, забезпечувати високий показник щеплень, флюрографій, але водночас не повинен виписувати занадто багато направлень на консультації до вузьких спеціалістів (не більше 25%) та підтримувати низький рівень госпіталізації (не більше 10%). Перед лікарем постає дилема – чи отримати вищу зарплатню, але взяти на свою совість випадки сумнівних діагнозів та можливого погіршення стану пацієнта, або мати чисту совість та "голу" ставку. Сімейного лікаря призначили таким собі цапом-відбувайлом, на якого можна звалити всі труднощі медицини. Тому пацієнтам не варто сподіватися на кваліфіковану консультацію в первинній ланці допомоги найближчими роками. Схоже, влада обрала своїм кредо злий жарт про необхідність для кожного лікаря свого персонального кладовища.

Фінанси співають романси

Якщо навіть якимось дивом вирішиться проблема кваліфікованості лікарів первинної ланки, це не вирішить проблему розвалених приміщень амбулаторій та ФАПів, відсутності в них водопостачання, нормального опалення та вбиральні (21 століття за вікном, а в амбулаторіях вода з рукомийників, грубка на дровах та дерев'яний нужник). Відповідно до Наказу № 308 МОЗУ "Про затвердження табелю оснащення фельдшерсько-акушерських пунктів, лікарських амбулаторій (зокрема амбулаторій загальної практики сімейної медицини) та підрозділів первинної медико-санітарної допомоги лікувально-профілактичних закладів", згідно з табелем оснащення фельдшерсько-акушерських пунктів, лікарських амбулаторій (зокрема амбулаторій загальної практики-сімейної медицини) та підрозділів первинної медико-санітарної допомоги лікувально-профілактичних закладів, кожна сільська амбулаторія чи ФАП повинна мати такі приміщення: кабінет прийому пацієнтів, процедурний кабінет (він же оглядовий та лабораторія), фізіотерапевтичний кабінет (він же масажний, він може використовуватись як денний стаціонар), стерилізаційна, приймальня.

Чи відповідають ті начебто заново відкриті ФАПи та амбулаторії хоча б цим вимогам до приміщення? Крім стін та даху ці лікувальні установи повинні бути обладнані меблями, комп'ютерами (відповідно до кількості робочих місць), мати 1 спеціалізований автомобіль на 2 фізичні особи лікарів, але не менше ніж 1 автомобіль на амбулаторію, електрокардіограф, повний комплект загально медичного, ЛОР, хірургічного, фізіотерапевтичного обладнання, обладнання для оглядового кабінету та лабораторії. Насправді цього всього немає, й з огляду на те, що влада дуже тішилася придбанням холодильника та ще якогось дріб'язку для сільської амбулаторії на суму (!) 10,5 тис. грн., найближчим часом не буде. Із забезпеченістю автомобілями ситуація теж вкрай важка – згідно з мажорними заявами влади в область закуплено близько 50 авто, але на для 286 амбулаторій – це крапля в морі. Проблемним є вчасне отримання ліцензій на предмет провадження медичної практики та отримання права на придбання, перевезення, використання наркотичних, сильнодіючих препаратів та прекурсорів, а значить хворі не зможуть отримають знеболюючі препарати під час надання паліативної допомоги. Ніхто не береться назвати, навіть приблизно, термін, до якого буде здійснено повне забезпечення первинної ланки медичної допомоги всім необхідним. Навіть більше, ніхто з можновладців не береться стверджувати, що таке забезпечення колись таки здійсниться.

Знищення педіатричної служби

Згідно з "реформаторським" законом, відповідно до інформації, розміщеної на сайті МОЗУ організація медичної допомоги дітям в умовах реформування та системного переходу первинної допомоги на засади сімейної медицини здійснюватиметься наступним чином. На первинному рівні – формування та налагодження ефективного функціонування системи надання дітям доступної і високоякісної первинної допомоги з переважним впровадженням засад сімейної медицини. На цьому етапі необхідно визначити роль педіатра, як спеціаліста-консультанта на первинному та вторинному рівнях – надання медичної допомоги. Планується, що на первинному рівні відбуватиметься спостереження сімейним лікарем здорової дитини, здорової вагітної жінки протягом всього періоду вагітності та консультування з питань збереження репродуктивного здоров'я та планування сім'ї, надання долікарської та лікарської невідкладної допомоги та, у разі необхідності, направлення або залучення окремих консультантів. На сьогодні поряд із запровадженням стратегії інтегрованого ведення хвороб дитячого віку розробляються обсяги та стандарти надання медичної допомоги на первинному рівні, зокрема ведення нормальної вагітності.

На вторинному рівні передбачається не тільки збереження, але й створення закладів охорони здоров'я для дітей (дитячі лікарні інтенсивного лікування, педіатричні відділення в лікарнях відновного лікування, а також педіатричні відділення в лікарня планового лікування), де буде сконцентровано надання спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги дітям із розвитком стаціонарзамісних технологій, стаціонарів короткотривалого перебування. Планується, що на вторинному рівні відбуватиметься надання спеціалізованої медичної допомоги дітям із хронічними захворюваннями.

На третинному рівні передбачається збереження обласних дитячих багатопрофільних лікарень, де буде надаватися високоспеціалізована медична допомога. Але реалії різко відмінні від намріяного на папері – дитячі поліклініки закрито, скорочено 85 педіатричних ліжок. Фактично єдиним не "зреформованим" дитячим лікувально-профілактичним закладом залишилася дитяча обласна лікарня! Частину педіатрів розкидано по "дорослих" поліклініках у ролі консультантів, частину просто звільнено, частину відправлено на перекваліфікацію на сімейних лікарів. Виходить, що первинний рівень створено, але він не враховує потреби маленьких пацієнтів. Таку мету й не закладено, адже на сімейного лікаря покладається спостереження здорової(!) дитини та відповідальність за вчасну вакцинацію. Мабуть, тому за рік маємо різке зниження кількості відвідувань дітьми лікарів у поліклініках більш ніж на 100 тис. відвідувань, кількість вiдвiдувань лiкарями дiтей вдома зменшилося майже на 50 тис. відвідувань. На вторинному рівні нічого не створено, лише знищено те, що було. Реформою не передбачено функціонування молочних кухонь, бо, на думку Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення, немає необхідності створення та функціонування молочних кухонь у закладах охорони здоров'я. Такий стан речей грубо порушує міжнародну конвенцію про права дитини, має ознаки медичного геноциду, нелюдського експерименту над дітьми.

Повільна "швидка" допомога

Медичні реформатори роблять велику ставку на вчасну доставку пацієнта до лікувальної установи та на дотримання нормативу прибуття швидкої допомоги на виклик 10 хвилин у межах міста та 20 хвилин у сільській місцевості. З 1 січня 2013 року, відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу" (від 5.07.2012 року), всі виклики мають розподілятися на екстрені та невідкладні. Екстрені мають обслуговувати бригади ШМД, а невідкладні – бригади невідкладної допомоги, створені при ЦПМСД. Чи реально функціонують такі бригади при ЦПМСД – велике питання. На запитання до хворих "Чи звертались Ви у ЦПМСД чи до свого сімейного лікаря?" працівники ШМД найчастіше чують у відповідь: "Ми не знаємо свого сімейного лікаря і не знаємо куди звертатися". Згідно з офіційними статистичними показниками своєчасність надання швидкої медичної допомоги знизилася по області майже на 20%, по м. Вінниця – на 18,5%, по Вінницькому району – на 44% порівняно з 2010 роком. Тобто загалом по області в кожному третьому випадку області швидка допомога надана несвоєчасно, у Вінницькому районі – в кожному другому випадку, у м. Вінниця – в кожному четвертому. Люди зрозуміли, що швидка допомога вчасно не приїде, тому кількість звернень по швидку медичну допомогу порівняно з 2010 роком у Вінниці зменшився майже на 15%, у Вінницькому районі – майже на 24%.

Спробуймо розібратися в причинах такої катастрофічної ситуації на прикладі міста Вінниця. За нормативами міністерства охорони здоров'я, кількість бригад швидкої допомоги має відповідати розрахунку 1 бригада – на 10 000 населення. У Вінниці живе майже 370 000 осіб. Відповідно, таку кількість вінничан має обслуговувати 37 бригад ШМД. Станом на 1 березня 2013 року у Вінницькій міській станції швидкої медичної допомоги офіційно функціонує 29 бригад ШМД (дефіцит 8 бригад). Щоденно 4-5 автомобілів на ремонті й фактично щоденно працює 24-25 бригад ШМД. Тільки третина бригад має оснащення, яке відповідає нормам МОЗ. Середня кількість викликів у лютому-березні 2013 року складає 350 на добу. Відповідно, щоденне навантаження на працюючі бригади майже подвійне. З 34-х санітарних автомобілів, що отримала Вінницька область, Вінницька міська станція ШМД отримала лише 3 (при щорічному виконанні близько 110 000 викликів, що є близько 25% всіх викликів у області). Рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 Вінницьку міську станцію ШМД передали на баланс обласного бюджету. Але передали так, що всі будівлі і приміщення залишилися у власності міста. Всі працівники висловлюють побоювання того, що з 1 квітня всіх виселять невідомо куди. Актуальною залишається проблема кадрів. Останні офіційні дані на сайті ВМР датуються 2.11.2012, і, згідно з цими офіційними даними, на ВМСШМД є 22 вакантних посади лікарів. І щомісяця ця цифра збільшується, адже молоді лікарі не витримують важких умов праці за таку мізерну зарплатню.

Втрата наукового потенціалу та інтелектуальної еліти в медичній галузі

Нищівні наслідки медичної реформи зачепили й левову частку теперішніх та майбутніх розбудовників української держави – студентів-медиків. Після впровадження реформи на теренах Вінницької області не відбулося зміни форми та змісту навчання, не створено нових програм та посібників, на базі університету не існує навіть окремої кафедри, що займалася б підготовкою лікарів загальної практики. На жаль, окозамилювання дійшло до рівня, коли чиновники проводять паралель між західноєвропейським сімейним лікарем, що займається профілактикою захворювань та українським лікарем загальної практики, що вимушений на первинному рівні ледь не грудьми прикривати усі прогалини в сучасній системі надання медичних послуг, до того ж, абсолютно не маючи ресурсів та фізичної можливості для виконання поставленого завдання. Практика західноєвропейських країн передбачає поділу первинної ланки за бригадним принципом: амбулаторно надається допомога "лікарем-терапевтом", "лікарем-хірургом", "лікарем-педіатром", "лікарем-гінекологом" та паралельно здійснюються профілактичні заходи "лікарем сімейної практики". Українські горе-реформатори вирішили все спростити. Правда, досі не зрозуміло, яким чином одна людина може якісно виконати роботу педіатра, хірурга, терапевта та гінеколога, менеджера та постачальника водночас.

Вінницьких студентів протизаконно позбавляють права на вибір конкретної лікарської спеціальності, оскільки договори, підписані між навчальним закладом та студентом університету, передбачають примусове відпрацювання в конкретному населеному пункті, але аж ніяк не регламентовано, що навчальний заклад обирає, яка спеціальність ближча до душі майбутнього лікаря. Це спричиняє низку проблем, оскільки за 6 років ми не матимемо спеціалістів, які замінять попередніх, а ця медична "реформа" просто не витримає й розвалиться. Крім того, лікарі загальної практики та лікарі швидкої допомоги позбавлені права на здійснення наукової діяльності, що спричинить завмирання на теренах нашої держави й так непріоритетної, а тому й мало фінансованої наукової сфери.

Хто нестиме відповідальність за горе-реформу?

У законі не прописано критерії оцінки ефективності реформи, не визначено відповідальних за її впровадження. Міністерство охорони здоров'я мало б провести та оприлюднити аналіз першого етапу реформування медичної галузі та, враховуючи недоліки, розробити стратегію подальших дій. Цього не зроблено й не передбачається. Але вже шириться інформація, що Житомирська область нібито "готова до впровадження" цієї реформи. Чи можна розцінювати цю інформацію як помах до поширення повзучого медичного геноциду на всю Україну? А як же негативні показники та тенденції? Чи владним функціонерам просто байдуже до проблем простого українця? Схоже, так воно і є – можновладці відчувають себе господарями життя та живуть у зовсім іншому вимірі, ніж народ, який, до речі, згідно з ст. 5 Конституції України, є "носієм суверенітету та єдиним джерелом влади". У тій же статті зазначено, що "народ здійснює владу безпосередньо й через органи державної влади та органи місцевого самоврядування". Стаття 3 КУ стверджує "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Гарант Конституції – президент, сидячи на золотому унітазі, просто плює на Основний Закон, підписує закони про різні "реформи" та "покращення". Уряд Азарова не втомлюється видумувати нові експерименти. Нічого дивуватись, що місцеві чиновники та чиновнички, відчуваючи свою безкарність, нахабніють щораз більше, демонструючи зневагу та цинізм. Відповідальність за впровадження антинародного пілотного проекту медичної реформи на Вінниччині несуть колишній "губернатор", ставленик Партії регіонів Микола Джига, нинішній голова Вінницької ОДА "регіонал" Іван Мовчан та міський голова Вінниці Володимир Гройсман, які, представляючи місцеві органи влади, закріпили своїми рішеннями цей експеримент над людьми. Не зважаючи на агонію медичної галузі на Вінниччинідиректор Департаменту охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА Лідія Діденко не соромиться похвалитися чорною лакованою сумкою "Версаче" за 5 тис. грн.: "Діловій жінці достатньо двох сумок – чорного та білого або бежевого кольорів. Сестра з Лондона привезла мені білу "Валентино". Коли була в Лондоні, зайшла в магазин сумок, розгубилася. Є універсальні "Гермес-Біркін" від 60 тисяч гривень. Це класна річ, дорога"… Не залишається ніякого сумніву, що антиукраїнська влада переслідує єдину мету – знищити українську націю. Так звана "медична реформа" – просто один із засобів потроху позбуватися українців. Тому не бачу іншого шляху, ніж перейти до прямого народовладдя та сказати своє рішуче "ні!" медичному геноциду!