Вступ

Свою революційну боротьбу за Українську Державу, ми тісно пов'язуємо з визвольною боротьбою, яку вели в Україні ВУД, СВУ, УВО. У своїй сучасній боротьбі стоїмо на засадах, на яких був оснований акт 30 червня 1941 p., вважаючи його історично правним, революційним та політичною маніфестацією волі всього українського народу жити власним державним життям.

Політичні постанови

(...) II. В сучасній складній і мінливій міжнародній ситуації ми, як і завжди, провадимо далекосяжну політику, яка передбачає різні можливості закінчення війни. Одночасно враховуємо близьку можливість збройної боротьби за українську держав ність у слушний час (розбиття Москви, загальне виснаження, зовнішнє і внутрішнє потрясения Німеччини). Тому, щоб енергія народу не вилилась у партизанщину, але оформилась у широкий всенародній рух, який забезпечить повну перемогу, - ми вже тепер організовуємо, мобілізовуємо пляново сили на всіх ділянках.

III. Свою політику ми будуємо: а) на творенні й розбудові власних революційно-політичних і військових сил; б) на самостійницькій, ні від кого незалежній всеукраїнській політиці революційної боротьби; в) на використанні всіх можливостей і сил, що сприятимуть повстанню Української Держави. Зокрема на створенні широкого фронту боротьби поневолених народів Сходу й Заходу Європи; (...) д) московсько-большевицькій міжнародній концепції - Інтернаціоналу й німецькій концепції т. зв. "Нової Європи" ми протиставляємо міжнародню концепцію справедливої національно-політично-господарської перебудови Європи на засаді вільних національних держав під гаслом - "Свобода народам і людині"; е) ми наголошуємо на ідеї Самостійної Соборної Української Держави, яка є життєвою необхідністю і вічним стремлінням Української Нації, вважаючи, що тільки справедлива розв'язка українського питання може зрівноважити сили Сходу Європи й зумовити вільне життя народів, поневолених Москвою. (...)

XXI. Критику німецької політично-господарської системи ведемо шляхом роз'яснювальної пропаганди серед мас, боротьби з вислужниками й опортуністами, стимулювання національної солідарности на всіх ділянках життя. Вороже наставляючи народ до всякого окупанта-загарбника, ми поборюємо всякі ледачі сподівання на чужу допомогу і ласку й виховуємо всенародне прагнення вибороти самостійність і соборність Україні. Всякі сновидні майбутні уступки культурні, господарські, адміністративні чи автономні, як також усякі політичні комбінації німців у справі України під натиском внутрішньо-політичних сил і зовнішніх подій важаємо тактично-політичним маневром, щоб витворити оманні сподівання і використати опортуністичні елементи для своєї імперіялістично-колоніяльної політики, відвернути увагу українського народу від боротьби за повну політичну й господарську незалежність України... (...)

Пропагандивні постанови

XLVII. Змагаємо до того, щоб нав'язати живі взаємини з поневоленими народами для співпраці й співборотьби проти окупантів-загарбників і імперіялізмів. Прагнемо охопити всі поневолені народи пропагандою нашої визвольної справи й вирішальної ролі України в боротьбі проти загарбницьких імперіялізмів.