Відомий український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист і лікар, один із визначних ідеологів українського націоналізму. Народився у Одеся. Син Івана Липи. Здобув гімназійну освіту. 1917 вступив добровольцем до Куреня морської піхоти Армії УНР. З літа 1919 навчався на юридичному факультеті Кам’янець-Подільського університету. З осені 1920 змушений разом з батьком емігрувати до Польщі, де жив в Познані, Львові й Варшаві. У 1920-х брав участь у діяльності Союзу української молоді, організував літературне об’єднання «Сонцесвіт». 1929 закінчив медичний факультет Познанського університету, пізніше стажувався в Лондонському університеті. Вивчав політичні та економічні дисципліни у Варшавській школі політичних наук. Спочатку 30-х займався лікарською практикою у Варшаві. Липа проводив організаційно-політичну роботу серед українських студентів, брав участь у створенні науково-аналітичних і видавничих структур, близьких до націоналістичних організацій. З початку 30-х Липа плідно займався літературно-публіцистичною діяльністю. Разом з Є. Маланюком утворив літературно групу «Танк». Друкувався в численних періодичних виданнях. Співпрацював з «Літературно-Науковим Вісником» (пізніше «Вісником») редагованим Д. Донцовим. Під час гітлерівської окупації Польщі жив у Варшаві. Після переїзду влітку 1943 до Яворова (тепер Львівська область) став одним з активних учасників українського руху Опору ОУН-УПА. Працюючи як лікар Липа організував підпільні курси з підготовки медичних кадрів для УПА, готував тексти листівок та відозв до населення і німецьких солдатів. З липня 1944 – інструктор І-ї Старшинської школи УПА в Карпатах. Увійшов до складу Української Головної Визвольної Ради. 19.8.1944 захоплений підрозділом НКВД і 20.8.1944 закатований у селі Шугові на Яворівщині. Перщі літературні спроби Липи належать до 1919 року. З часом з’являються поетичні збірки: «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Кома», «Вірую» (1938). З прозових творів найбільш відомі роман «Козакив Московії» (1931), збірка новел «Нотатник» (1936-37). Збірник літературознавчих есеїв «Бій за українську літературу» (1935), лікарські праці «Фітотерапія» (1933) і «Ліки під ногами» (1943). Найбільш відомими в творчій спадщині Липи є праці присвячені геополітиці: «Українська доба» (1936), «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940, 1942, 1947), «Розподіл Росії» (1941, 1954) та ін.