П'ятниця, 29.03.2024, 17:04




Сайт Українських Націоналістів
ГоловнаМій профільВихід
· RSS
Категорії розділу

Історія [8]
Біографії [62]
Документи [25]

Наша газета

Наше радіо

Голос Свободи

Статутні документи

Статут ВО "Свобода"

Програма захисту українців

Національна конституція (проект ВО "Свобода")

Програма ВО "Свобода"

Реклама


Відео онлайн

Сторінки історії

Фотоальбом

Історичні фото

Патріотичні зображення

Фото ВО Свобода

 Сторінки історії
Головна » Статті » Біографії

Максим Залізняк
Народився в козацькій родині. Після смерті батька, у віці 13-ти років, пішов на Запорозьку Січ, де був приписаний до Тимошівського куреня. З 1762 р. працював на рибних промислах на Дніпрі. Наймитував в Очакові, перебрався на Київщину.

В 1767 р. став послушником спочатку Онуфріївського, а згодом Мотронинського Троїцького православного монастиря на Чигиринщині. Наприкінці березня 1768 р. до М. Залізняка прибув козацький отаман Йосип Шелест, який показав йому листа від імені запорозького кошового отамана, в якому містився заклик до повстання проти Польщі; незабаром Шелеста було вбито, а лист зник. До кінця квітня М. Залізняк зібрав в Холодному Яру, поблизу Мотронинського монастиря, загін запорожців, козаків надвірної міліції та селян кількістю до тисячі чоловік. Повстанці проголосили М. Залізняка отаманом, хоча сам він називав себе «полковником Низового Війська Запорозького». Основною причиною повстання був жорсткий релігійний та соціально-економічний гніт українського селянства Речі Посполитої, що особливо посилився в середині XVIII століття, ворожі дії щодо православних українців з боку шляхетської Барської конфедерації.

Значну роль зіграли також провокаційні дії російської влади, що поширювала серед українців чутки про так звану золоту грамоту, якою російська імператриця нібито давала право Залізняку та його прибічникам винищувати поляків та євреїв. У своїх проповідях до повстання проти релігійного гноблення закликав також отець Мельхіседек Значко-Яворський, ігумен Мотронинського монастиря, в якому М. Залізняк був послушником. У другій половині травня загін Максима Залізняка, чисельність якого постійно зростала, вирушив з Холодного Яру. Протягом трьох тижнів повсталі, користуючись повною підтримкою православних українських селян, захопили Жаботин, Смілу, Богуслав, Канів, Черкаси, Корсунь, Лебедин, Лисянку, Звенигородку.

Гайдамаки жорстоко розправлялися з місцевим польським та єврейським населенням, що було санкціоновано відповідним універсалом М. Залізняка, виданим на початку червня 1768 р. 20—21 червня 1768 р. повсталі оточили Умань і протягом кількох годин зайняли добре укріплене місто, чому значно сприяв перехід на бік гайдамаків Івана Гонти, сотника надвірної міліції Потоцьких, що мав відповідати за оборону міста. В Умані гайдамаками було винищено (за різними даними) від 2 до 20 тисяч поляків та євреїв.

Повстанча рада проголосила М. Залізняка гетьманом і «князем смілянським», а сам він заявив про відновлення Гетьманщини. Чисельність гайдамацьких військ весь час збільшувалася, повстання поширилося на Київщину, Брацлавщину, Волинь, Полісся, Галичину. На початку липня діяло близько 30 гайдамацьких загонів. На землях, охоплених повстанням, почали запроваджуватися елементи козацького адміністративного устрою. На той час Барська конфедерація вже була розгромлена; розмах повстання почав турбувати російський уряд, якому гайдамаки, як військова сила, вже були не потрібні. Російські війська надали допомогу польській армії у придушенні повстання.

Для арешту М. Залізняка та Івана Гонти генерал М. Кречетніков до Умані послав полковника Гур’єва з військом. 27 червня росіяни оточили табір гайдамаків, в якому перебувало на той час близько тисячі вояків. Останні, вважаючи російське військо своїм союзником, не чинили опору при арешті. Більшість гайдамаків разом із І. Гонтою як піддані Речі Посполитої були передані полякам і страчені. 8 липня 1768 р. Залізняка разом з 73 гайдамаками, що вважалися царськими підданими, було ув’язнено в Києво-Печерській фортеці. Наприкінці липня їх було засуджено на побиття батогами, таврування, виривання ніздрів і довічне заслання до копалень Нерчинська (Східний Сибір). 1 листопада 1768 р. по дорозі до Білгорода, в слободі Котельві (нині Котелевського району Полтавської області) Залізняк разом з близько півсотнею ув’язнених роззброїли конвой і втекли, однак невдовзі були спіймані і відправлені на каторгу, де, ймовірно, й помер видатний ватажок народних повстанців.
Категорія: Біографії | Додав: Націоналіст (18.06.2010)
Переглядів: 22865 | Теги: Максим Залізняк, біографія | Рейтинг: 3.8/44
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Наша адреса
м.Надвірна
вул.Чорновола, 8
ТЦ "СТАРИЙ ПОБУТ"
офіс №37 (3-й поверх)

ВО Свобода


Олег Тягнибок


Ми у facebook


Батальйон "СІЧ"

Приєднуйся

Чат
17:04
 
Календар
 
Патріотична поезія

(Ігор Калиниченко)

 
Наша кнопка

Код кнопки:

<A href="//svoboda-vo.at.ua" target="_blank"><img src="//svoboda-vo.at.ua/Logo/Baner_2.gif" border="0" alt="" />


 
Скачати книги

Скачати mp3

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0