Оле́на Іванівна Степа́нів народилася 7 грудня 1892р. в с.Вишнівчик Перемишлянського повіту, нині Перемишлянського району Львівської обл. в сім'ї священника. З 1910р. навчалася в семінарії Українського педагогічного товариства (м.Львів). У 1912р. вступила до Львівського університету, студентка філософського факультету. У студентські роки брала активну участь у діяльності товариства «Сокіл» (очолила його першу жіночу чоту у Львові).

Була активною учасницею січово-стрілецького руху, співзасновницею товариства «Січові стрільці — ІІ», провідницею жіночої чети. У 1914р. увійшла до складу Комітету об'єднаних стрілецьких товариств (м.Львів), виїхала на фронт у складі жіночої чоти Українських Січових Стрільців. Брала участь у битвах під Комарником та біля гори Маківки (квітень — травень 1915р.), згодом стала хорунжим, на початку травня 1915р. під час битви під м.Болеховом потрапила до російського полону.

У 1915-1917рр. перебувала як військовополонена в Ташкенті, в квітні 1917р. повернулася до Галичини. У 1918-1919рр. — чотар Української Галицької Армії, референт преси в Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР.

У 1919р. з дипломатичною делегацією відбула до Відня. У 1919-1921рр. навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію на тему «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини XIIIст.», після чого повернулася до Львова. З 1922р. викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті. Була членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка (ініціювала створення його Географічної комісії), товариства «Рідна школа», референтом при Ревізійному союзі українських кооперативів. Співпрацювала з організацією «Пласт» та УВО.

Нагороджена срібною медаллю Хоробрості та військовим хрестом. Була одним з організаторів Листопадового повстання 1918р., брала активну участь в українсько-польській війні 1918-1919рр., працювала пресовим референтом Міністерства закордонних справ УНР у Кам'янці-Подільському.

З 1939р. працювала в установах АН УРСР, а з 1945р. — доцент Львівського університету.  Автор близько 75 праць, в тому числі спогадів «На передодні великих подій. Власні переживання і думки 1912-1914», «Напередодні великих подій» (1943р.) та іншого, довідника «Кооперативи здоров'я» (1930р.), монографії «Сучасний Львів» (1943р.), «Трудові резерви Львівщини» (1949р.) та ін.

Після закінчення Другої світової війни працювала старшим науковим співробітником і зав. сектором економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, в.о. Львівського університету, науковим співробітником природничого музею АН УРСР (1948-1949рр.). У грудні 1949р. була заарештована і заслана більшовиками до мордовських таборів.  У червні 1956р. з підірваним здоров'ям повернулася до Львова, де й прожила до кінця життя.

Померла 11 липня 1963р. у Львові і була похована на Личаківському цвинтарі.