Дівоче прізвище – Шовгенова. Видатна українська поетеса, політичний діяч. 

Народилася в Санкт-Петербурзі у родині професора І. Шовгенова. Виховувалася в російському оточенні, хрещеною була відома російська поетеса З. Гіппіус. У 1917 разом з батьками переїхала до Києва. Навчалася в одній із київських гімназій. У 1920 батько Теліги, який деякий час працював у Раді народних міністрів УНР, був змушений емігрувати. У 1923 Теліга разом з матір’ю переїхала до Тарнова (Польща), у 1924 – у Подєбради (Чехословаччина). У 1924 році здобула гімназійну освіту в Подєбрадах. Восени 1925 року Теліга вступила на історико-фіологічний відділ Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі. У 1926 р. вийшла заміж за сотника Армії УНР М.Телігу. Після закінчення навчання Теліга переїхала до Варшави, де в 1929–39 працювала вчителькою в українській школі. З кінця 20-х років почала друкуватися у "Літературно-науковому віснику”. У 1930-х вийшла перша збірка поетичних творів Теліги. Характерними рисами її поезії є ліричність, висока поетична культура, свіжість і безпосередність образів. У 1932 році Теліга вступила до ОУН. Працювала у культурницькій референтурі ПУН (разом з Ольжичем), була автором кількох ідеологічних та програмових творів. Наприкінці 1939 переїхала до Кракова, де на той час містився центр українського громадсько-політичного життя. У Кракові очолювала мистецьке товариство "Зарево”. Після розколу 1940 залишилася в ОУН-(М). У червні 1941 р. Теліга разом з чоловіком переїхала до Львова. Займалася політичною діяльністю. У жовтні 1941 року Теліга разом з похідними групами ОУН вирушила до Києва. Організувала у Києві Спілку українських письменників, редагувала літературно-мистецький додаток до газети "Українське слово” – "Літаври”. Після початку масових репресій гітлерівців проти українських націоналістів Теліга відмовилася залишити місто і продовжувала літературну та політичну діяльність. 7.02.1942 заарештована і разом з чоловіком розстріляна у Бабиному Яру. 

Поезії Олени Теліги увійшли до збірок "Душа на сторожі” (видано посмертно, 1946 р.) та "Прапори Духа”. Найповніше зібрання творів Теліги видано 1977 року у Парижі ("Збірник”, "Полум’яні межі”). У березні 1992 р. у Рівному, вперше в Україні, видано збірку творів О.Теліги "Найгостріше слово – Україна”. 

21.02 1992 у Бабиному Яру встановлено пам’ятний хрест на місті розстрілу фашистами видатної української поетеси та її однодумців.