Василь Федорович Дідушок народився 27 серпня 1889 року у с. Княжому Золочівського повіту. Отримав вищу юридичну освіту.

З серпня 1914 року, як старшина запасу австрійського війська, був переведений до Легіону УСС. Командир сотні, що 10 вересня 1914 року першою вийшла на фронт, згодом — командир куреня. 23 жовтня 1914р. нагороджений «Малою Срібною Медаллю За Хоробрість». 29 червня 1915 року у бою між Тустанем і Семиківцями стрільці сотні Дідушка взяли в полон 1200 російських солдат.

У 1917 році перейшов на службу до Центральної Ради, став одним із організаторів куреня Січових Стрільців у Києві. З березня 1918р. — отаман, начальник штабу Головної губернської військової комендатури Київщини. З грудня — полковник, начальник штабу комендатури Києва та Київської фортеці, а згодом — начальник штабу Корпусу Січових Стрільців, отаман для доручень корпусу. Автор публікацій на військову тематику, зокрема «Наші цілі».

Пізніше став членом ВКП(б), співробітником Розвідуправління Генштабу РККА. У 1932р. відкликаний з-за кордону.

2 вересня 1933р. засуджений Колегією ОГПУ СРСР до страти (ст.. 58-6 КК РСФРР), яку замінили на 10 років виправно-трудових таборів (ВТТ). Покарання відбував на Соловках, але через 4 роки, Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937р. засуджений до найвищої кари. Страчений 3 листопада 1937р. разом із братами Петром і Володимиром та групою діячів української культури в урочищі Сандормох поблизу Медвежогорська в Карелії.