Ві́ктор Курмано́вич народився 26 листопада 1876 року в селі Велика Вільшаниця Золочівського повіту на Львівщині в сім'ї священика Йосипа Курмановича. Батько віддав сина після закінчення п'ятого класу в гімназії до кадетської школи у Львові, звідки був скерований на навчання у військову академію. Після її закінчення він одержав призначення в Генеральний Штаб австрійської армії. В час Першої світової війни попав у російський полон, проте в тюрмі він був не довго. Його обміняли за офіцера російської армії, що був в австрійському полоні. Після полону він опинився на передовій, в окопах, які стали ледь не його домівкою на довгі роки війни.

Він пройшов шлях від офіцера австро-угорської армії до генерала Галицької армії. Після розвалу Австро-Угорської імперії він вже в рядах ЗУНР і в другій половині листопада 1918р. полковник Курманович прибув до Тернополя (де був осідок Державного Секретаріату Військових справ) і йому наказано очолити північне крило вже українсько-польського фронту. Пізніше він був підвищений у званні до генерала-четаря Галицької армії. Від лютого 1919р. — державний секретар військових справ УНР. На початку 1920р. УГА перестала існувати. Після ліквідації табору інтернованих частин УГА 1923p. генерал поселився у Відні.

У міжвоєнні роки В.Курманович брав активну участь у громадсько-політичному житті української еміграції, діяльності військових організацій. Він тісно співпрацював з УВО і ОУН полковника Є.Коновальця, обирався членом Проводу Українських Націоналістів, заступником голови Української Національної Організації в Німеччині, був організатором багатьох заходів військової еміграції.

У роки Другої світової війни генерал був одним з активних організаторів створення української дивізії «Галичина».

Після закінчення Другої світової війни, у 1945 році радянська спецслужба заарештувала В.Курмановича і завезла до тюрми в місті Одеса. Життя закінчив у Одесі на лікарняному ліжку внутрішньої тюрми НКВС.

В муках у одеській тюрмі 18 жовтня 1945 року Віктор Курманович помер.