Відомий український військовий і політичний діяч, провідний член УВО і ОУН. Народився у місті Дрогобичі Львівської області. Вивчав юриспруденцію у Львівському університеті. Був одним з організаторів і лідерів молодіжного націоналістичного руху на Галичині. В середині 1920-х створив у Дрогобичі осередок Організації вищих класів українських гімназій, згодом увійшов до проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді. На початку лютого 1929-го, ставши членом ОУН був затверджений Є. Коновальцем бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ, з 1930-го – заступник бойового референта Р. Шухевича. Організував дрогобицьку бойову групу УВО-ОУН (П. Крисько, В. Білас, Д. Данилишин, В. Гнатів та член «п’ятірки» на псевдо «Оса»), яка згодом особливо відзначилася під час проведення збройних акцій як проти польських окупаційних органів в цілому, так і проти окремих її представників – експропріаційні акції у Бориславі (31.7.1931), Трускавці (8.8.1931), Городку (10.11.1932), замахи на таємного агента поліції Я. Буксу (24.8.1931) і начальника східного відділу міністерства внутрішніх справ Польщі Т. Голувка (29.8.1931). В кінці 1930 очолив організаційну референтуру УВО. Співпрацював у «Бюлетні КЕ ОУН на ЗУЗ». Неодноразово був заарештований польською службою безпеки – дефензивою (популярна назва – «двуйка», «двійка»). В червні 1933 і січні 1934 на судових процесах у Львові засуджений до 8-річного ув’язнення за приналежність до ОУН і співучасть у акції відділу УВО в Городку. Присуд відбував у в’язниці для українських політичних в’язнів у Тронках (Познанське воєводство у Польщі). Після звільнення став одним із активних організаторів збройних сил Карпатської України «Карпатська Січ», з кінця 1938 призначений помічником начальника штабу «Карпатської Січі» М. Колодзінського. Загинув у березні 1939 у боях проти угорських загарбників в районі с. Букштина (тепер Закарпатської області).