Роман-Тарас Йосипович Шухевич – народився 30 червня 1907 року у місті Львові. Рід Шухевичів завжди сприяв українському національному відродженню, з нього вийшло багато політичних, культурно-громадських та військових діячів.
Своє дитинство Р. Шухевич провів у Краківці на Львівщіні. У 1914 році родина Шухевичів переїздить до Кам'янкі-Бузької, де він закінчив початкову школу. Подальшу освіту отримує у Львові у філії Академічної гімназії. Під час навчання він жив у своєї бабусі – Герміни Шухевич. У домі панував дух патріотизму і прищеплені батьком Йосипом та дядьком Степаном родинні військово-патріотичні традиції, зміцнив полковник Євген Коновалець — командант УВО, який деякий час винаймав у Шухевичів кімнату. Саме спілкування Р. Шухевича з Є. Коновальцем мало великий вплив на формування свідомості і характеру на майбутнього провідника УПА.
У вересні 1926 року Р. Шухевич вступив до Львівської політехніки, який закінчив у червні 1934.У студентські роки Роман Шухевич захоплювався спортом, улюбленими видами були: футбол, баскетбол, біг, волейбол, плавання, а також планерний спорт. На спортивних змаганнях у Львові поставив рекорд у бігу з перешкодами та у плаванні.
У 1928—1929 Р. Шухевич відбував військову службу в польській армії. Як студента, його зразу ж направили на навчання у школу підхорунжих, але згодом звільнили і подальшу військову службу він продовжив рядовим гарматником в артилерійській частині на Волині.
У 1925 році Р. Шухевич вступив у ряди Української Військової Організації. Крайова Команда УВО доручила йому виконати замах на польського шкільного куратора у Львові С.Собінського, який проводив жорстоку антиукраїнську політику в галузі шкільництва. 19 жовтня 1926 року 19-річний Шухевич разом із Богданом Підгайним виконав поставлене завдання.
2 лютого 1929 року у Відні була створена Організація Українських Націоналістів. У 1930-1934рр. Р.Шухевича було призначено бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН. У 1930 році він був одним із керівників масових актів непокори — Саботажної акції, що охопила цілу Галичину. Як бойовий референт КЕ ОУН Р. Шухевич брав участь в організації низки заходів, спрямованих проти антиукраїнської політики польської влади.
У 1930 році Р. Шухевич одружився з Наталією Березинською, дочкою пароха села Оглядів.
Р. Шухевич брав активну участь у дискусії щодо побудови та організації армії в ОУН. Свою перевагу він віддавав думці про те що, національну армію необхідно творити на західноукраїнських землях, опираючись на власні сили.
Під час масових арештів членів ОУН у червні 1934 року, Р. Шухевича було заарештовано і заслано до концентраційного табору у Березі Картузькій без достатніх доказів вини. Але й тут він очолив націоналістичну організацію самооборони. 19 січня 1935 року Романа Шухевича відправлено на слідство до Львова. На Львівському процесі над ОУН польські шовіністи інкримінували йому "державну зраду" та звинувачували у належності до Крайової Екзекутиви ОУН. Члени ОУН, проти яких поліція не мала достатньо доказів, повинні були послідовно заперечувати свою причетність до організації. При цьому всі вони заявляли, що за своїми переконаннями є українськими націоналістами. Р. Шухевича було засуджено на три роки ув'язнення з урахуванням слідчого арешту. На підставі проголошеної у 1935 р. урядової амністії він вийшов на волю 27 січня 1937 року, пробувши півроку у концтаборі та два роки у тюрмі.
Після звільнення Р. Шухевич проживав із родиною у Львові, вони перебували у дуже скрутному матеріальному становищі. Адже "політично ненадійний" Шухевич не міг влаштуватися на гідну роботу, не зважаючи на дві вищі освіти. У березні цього ж року він створює кооператив "Фама", який стає першою українською рекламною кампанією в Галичині.
Восени1939 року Р, Шухевич разом із родиною проживав у Кракові. Він виконував функції референта зв'язку у Проводі Українських Націоналістів (ПУН) на чолі з полковником А. Мельником, зокрема організовував нелегальні переходи кур'єрів в Україну через німецько-радянський кордон, приймав звіти від членів ОУН та кур'єрів, які прибували з України.
Нова політична ситуація вимагала нових форм боротьби за державну незалежність, та між ОУН в Україні й ПУН за кордоном, що очолював полковник Андрій Мельник, не було єдиного узгодженого погляду з цього приводу. Незважаючи на довгі переговори, ОУН розколюється на дві частини. Під керівництвом полковника Мельника та під проводом Степана Бандери. Остаточно цей поділ був оформлений на конференції ОУН 10 лютого 1940 р. у Кракові, на якій було створено Революційний Провід ОУН на чолі зі С. Бандерою. Р. Шухевич увійшов до складу членів Революційного Проводу й був призначений Крайовим Провідником ОУН на західноукраїнських українських землях.
Під керівництвом Р. Шухевича із членів ОУН була створена міцна організаційна мережа, яка стала базою для підготовки підпілля в Україні. Особливу увагу Крайовий Провідник приділяв військовим вишколам членів ОУН. У Військовому штабі ОУН він керував підготовкою і навчанням провідних військових кадрів, які мали стати командирами майбутнього українського війська. Шухевич брав активну участь у нарадах II Великого збору ОУН, що відбувся у квітні 1941 року.
1941 року Р. Шухевич став фактичним керівником українського легіону при німецькій армії "Nachtigal" та увійшов з ним у червні до Львова. Після примусового переформування легіону на допоміжне з'єднання, формація дістала завдання поборювати радянських партизанів на Білорусі. Після її остаточного роззброєння Шухевич врятувався втечею від арешту і перейшов навесні 1943 року в підпілля, покликаний до Проводу ОУН як військовий референт.
З січня 1943 р. в житті Романа Шухевича почався новий етап діяльності як Провідника й Командира національно-визвольної боротьби проти німецьких і російських окупантів. Він зв'язався з Проводом ОУН та приєднався до боротьби, очоливши військову референтуру. У травні став членом Бюро Проводу ОУН, згодом — Головою, а у серпні 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН був обраний Головою Бюро Проводу ОУН і призначений Головним командиром УПА.
У листопаді 1943, як головний командир та голова Проводу ОУН, Р. Шухевич брав керівну участь у підготовці в житомирських лісах I Конференції поневолених народів. Командування УПА провело впродовж 1943—1944 рр. низку розмов для контакту й порозуміння із розміщеними на Україні частинами угорських і румунських армій, як і представниками польської Крайової Армії.
Для поширення платформи визвольної боротьби ОУН і УПА зініціювали в липні 1944 р. створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР), а головою її Генерального Секретаріату й головним секретарем військових справ обрано генерала Романа Шухевича (під псевдо Чупринка-Лозовський).
Під час німецької окупації України Р. Шухевич мешкав переважно у лісових криївках, а від серпня 1944 р. з приходом радянської влади — у селах. За наступні п'ять років він змінив величезну кількість місць проживання. Від весни 1948 року і до самої загибелі він переховувався у с. Білогорща.
Через активну політичну діяльність, родина Р. Шухевича завжди переслідувалась. Після окупації Західної України большевиками Наталія Шухевич із сином, щоб не потрапити в тюрму, перейшла нелегально кордон і добралася до Кракова. Тут 16 жовтня 1940 року народилася їхня дочка Марія. Під час Другої світової війни у липні 1941 року вона перебралася до Львова. Тут із двома дітьми проживала до арешту 17 липня 1945 року. Після арешту обох дітей від неї забрали й віддали до дитячого будинку. Згодом Наталя зі своєю матір'ю Осипою також була відправлена на заслання, а діти — син Юрій та дочка Марія — були передані до дитячого будинку в Донецьку. Згодом Юрія було ув'язнено, і він перебував у таборах понад 32 роки. Його батьків, Йосипа та Євгенію Шухевичів, радянські спецслужби тримали під постійним наглядом, поки ті мешкали у Львові. Коли стало зрозуміло, що МҐБ не зможе використати батька для арешту сина, то його, тяжко хворого, відправили на заслання у Кемеровську область, де він помер у 1948 році. Мати Євгенія була заслана до Казахстану, де і померла 30 червня 1956 року. Сестра Наталья була заарештована 7 вересня 1940 року та засуджена на процесі 59 членів ОУН на 10 років каторжних робіт на лісоповалі на Уралі й 5 років заслання в Казахстан. Брата Р. Шухевича - Юрія, НКВД замордувало у Львівській тюрмі, де він і помер у червні 1941 року.
Роман Шухевич героїчно загинув у бою з совєтськими окупантами у підпільній штаб-квартирі 5 березня 1950 року. Утім, вбивши генерала Чупринку, більшовики не змогли знищити пам'ять про нього – славетний командир УПА і зараз є прикладом безкомпромісної боротьби з окупантами для українських націоналістів. Каріна Окселенко
|
