Чому третьому президенту України Віктору Ющенку після помаранчевої перемоги 2004 року вдалося нанівець звести не тільки політичне піднесення його виборців, але й один із пропагованих ним лозунгів "Бандитам – тюрми"?

Чому після приходу до влади біло-блакитної команди Віктора Януковича на початку 2010 року Ющенку надзвичайно тихо дали не тільки піти з політичної арени, але й, на відміну від деяких інших членів його помаранчевої команди, уникнути будь-яких переслідувань, зокрема кримінальних?

Чому сьогодні ніхто не чіпає ні Ющенка, ні його сім’ю?

Відповідь надзвичайно проста: тому, що і Ющенко нікого не чіпав.

21 червня Верховний Суд України розглядатиме справу Бориса Пенчука.

І була б ця справа зовсім непримітною в діяльності кримінальної палати вищого судового органу держави, якби її розгляд у ВСУ явно не затягував ... Читати далі »