Чому Москва і наші москалі так проти визнання голодомору геноцидом? Бо це руйнує міф про Велику перемогу, як ідейне і психологічне підгрунтя нинішньої російськості. Чому перемога так важлива? Бо то була перемога над світовим злом. А чому німці були світовим злом, а не звичайними імперіалістами - конкурентами всіх тогочасних імперіалістів? Бо вони влаштували холокост. Якщо визнати геноцид, то виходить, що Росія теж була світовим злом, що то був лише бій геноциду проти холокосту. Ті, хто винищував українців, перемогли тих, хто винищував євреїв. І хоча українці значно менш цінні за євреїв, все одно перемога виходить трохи моторошна, принаймні не привід для святкування.

Як відомо з американської дипломатичної переписки, опублікованої на Wikileaks, президент Росії Медвєдєв тиснув на президента Азербайджану з метою невизнання геноциду українців 32-33-го років. Нам пояснюють, що морити голодом українських селян потрібно було, щоб радянська промисловість могла кувати зброю для Красної армії. Голод був передумовою «великої» перемоги. І голод 46-47-го років став її наслідком, прямим наслідком «звільнення» України радянськими солдатами.

Ні Москва, ні московська агентура в Україні не проявляє жодної толерантності ні до жертв голодоморів, ні до полеглих воїнів, які воювали за українську незалежність в 40-х – 50-х роках. Саме тому агресивна московська пропаганда є настільки ефективною. Натомість т. з. «українські патріоти» вважають нормальним і ставити свічки в пам‘ять загиблих в голоді, і толерувати Шухевича, і приносити квіточки до Вічного вогню слави тих, хто вбивав Шухевича і охороняв зони, і обливати брудом дівчат з художнього об‘єднання Братства св. Луки. Адже вони показали справжню суть і призначення замполітського капища в т. з. парку Слави, коли підсмажили яєчню на газовій конфорці під обеліском. 

Саме ця меньшовартісна толерантність до ворожих символів, церемоніалів і зрештою до всієї ворожої пропаганди ось уже 20 років не дає Україні піднятися з колін.

Як зауважує Михайло Пожарський, «Ветеранами Великой Отечественной войны являются лица: ... военнослужащие, в том числе уволенные в запас (отставку), лица рядового и начальствующего состава органов внутренних дел и органов государственной безопасности, бойцы и командный состав истребительных батальонов, взводов и отрядов защиты народа, принимавшие участие в боевых операциях по борьбе с десантами противника и боевых действиях совместно с воинскими частями, входившими в состав действующей армии, в период Великой Отечественной войны, а также принимавшие участие в боевых операциях по ликвидации националистического подполья на территориях Украины, Белоруссии, Литвы, Латвии и Эстонии в период с 1 января 1944 года по 31 декабря 1951 года. http://www.consultant.ru/online/base/?req=doc;base=law;n=78695

Більшість з тих, хто безпосередньо брав участь в боях, ймовірно, вже померли. А нині, ймовірно, померло вже і більшість політруків і тиловиків. Залишилися ті, у кого є шість років в запасі - ветерани винищувальних батальйонів і каральних загонів, що давили національно-визвольні рухи тих, хто не бажав жити в колгоспі і ГУЛагі» 

Московській нетолерантності треба протиставити нашу непримиренність! Жодної поваги до їхніх мантр, їхніх пропагандиських схем, їхніх людоїдських «святинь»!

Постійне розміщення статті ТУТ