І проблема тут не в Мазераті і не в демократії. А в тих, хто ними намагається користуватися.

В історії України є багато сторінок про боротьбу за незалежність. А про боротьбу за демократію?

Насмілюся припустити, що боротьба за демократію як таку у нас завжди була фоновою. Епіцентр революції 1917 року був не у нас. Так, у нас теж були спалахи. Так, у нас йшла війна. Але це була війна за незалежність і за право грабувати територію.

А переможці встановили таку "демократію", при якій з одного пункту в бюлетені потрібно було вибрати один. І спробуй не вибери.

У 1991 році ми таки отримали незалежність. А демократія йшла як би бонусом. Щоб "все як у людей".

Ми свою демократію не вистраждали. Не завоювали потом і кров'ю. А значить не усвідомлюємо її цінність.

Точно так же на початку 90х багато громадян приватизаційні ваучери радісно обміняли на пляшку горілки. Тому що горілка - це просто і зрозуміло. І не потрібно думати.

У Сергія Діброва в його "Українській політиці для чайників" є чудова фраза: 

Країна - це будинок, держава - це ЖЕК.

Ця фраза покликана пояснити різницю між поняттями "держава" і "країна", яку до сих пір багато хто не розуміють. А також вона повинна наштовхнути на думку, що президент, міністри, депутати - це наші підлеглі. А не навпаки.

Можна розвинути аналогію. В нашій державі дійсно дуже багато від ЖЕКу - хамство "начальників", бюрократія, розвалюється інфраструктура, неможливість домогтися правди і обов'язок платити внески, незалежно від якості та наявності будь-яких послуг взагалі.

Але ж є і ОСББ.

Наприклад мені пощастило. У нашому будинку з самого початку працює ОСББ. Чисті під'їзди, камери стеження в ліфтах, регулярно підстригаємо газони і поливають квітники. Дитячий майданчик без битих пляшок і недопалків.

Правління працює і регулярно звітує. Ми користуємося плодами цієї роботи і платимо квартплату. Якщо плоди фігові, то правління переобирається.

Так має бути і в масштабах країни. Але Україні застрягла між ЖЕКом і ОСББ.

Одні виборці намагаються призначити менеджера, інші - обрати собі доброго господаря.

Треті взагалі продають свій голос. Хоча це ті ж другі - адже по суті вони продають в рабство своїх онуків.

Я був би радий у кінці статті сказати - ось вона, команда менеджерів, яка остаточно перетворить ЖЕК в ОСББ! Але такої команди на горизонті поки немає. 

Зате є команда, яка тисне всі паростки самосвідомості в суспільстві, яка  зароджується . Розганяє мітинги, стежить за журналістами, тягає на допити блогерів, вривається в офіси підприємців. 

Ця команда вже при владі. І вибори в жовтні - важливий тест. Можливо остання перевірка - чи є у нашого суспільства інстинкт самозбереження.

Адже якщо переможе партія рабовласників, наступних виборів уже може не бути. Як їх вже немає в Білорусі. Де свідомість дорослих людей підтримується в стані перманентної соціальної інфантильності. Не потрібно думати, не потрібно розвиватися - дядько все вирішить сам.

Якщо рабовласники програють, нас теж чекає зовсім не рай. Продовжиться болісний процес дорослішання. Ми будемо матюкатися і вчитися. Вчитися управляти політиками. Міняти людей при владі. Віддавати голос більш гідним.

Так, будуть з'являтися нові претенденти в "хороші господарі", але з кожним разом перемагати їх буде все легше і легше.