Ще починаючи з 1991 року наша влада вбила нам в голову такий стереотип «Аби не гірше».

А що означає цей вислів «Аби не гірше»?

Ось зустрічаються двоє газдів тай питає один іншого: «Як ти, Іване поживаєш?»

«Аби не гірше», якось буде.

А як це має бути «Аби не гірше»?

Хіба наші Герої, які полягли за Україну, хіба мільйони українців, які замордовані та винищені сподівалися, що наших людей доведуть до такого стану крайнощів, що відповідь може бути тільки «Аби не гірше»?

Зараз не має війни, на прилавках магазинів є крам, який можна придбати відкрито, не з під прилавка, як за «совітів».  Постала незалежна Україна за яку боролися сотні років наші Герої, які віддавали своє життя за те, щоб ми мали свою державу, свою мову, свою культуру, свою історію,  свою гідну і чесну владі, свою вільну Богом дану землю.

Для чого нам впадати в крайність?

Подивіться, як сьогодні владу в Україні захопила промосковська партія, яка цілеспрямовано та свідомо провадить лінію Росії та політику Кремля на нашій землі, просувають свою мову,  а ми кажемо «Аби не гірше».

Подивіться, що виробляє ця, так звана команда «проффесора», продає українську землю, віддав москалям Крим, а ми кажемо «Аби не гірше».

Подивіться, що в школах вводять підручники, які написані під диктовку Путіна і Медвєдєва разом з Табачником і цю брехню подають для наших дітей,  а ми кажемо «Аби не гірше».

Подивіться, Янукович заперечив на весь світ Голодомор, коли до 10 млн людей знищено, наших українців, а ми кажемо «Аби не гірше».

Подивіться, з Степана Бандери та Романа Шухевича  донецький суд, за вказівкою влади,  зняв звання Героя України, вулицю Мазепи в столиці, за вказівкою спец агента КДБ Гундяєва перейменували, а ми кажемо «Аби не гірше».

І доки ми будемо так казати, хіба ми не газди на своїй землі, хіба ми, українці, не маємо тут господарювати?

Доки нами має керувати ця московська нечисть?

Товариство, отямимось, бо буде пізно. Із-за нашої пасивності прийде час, коли ми будемо ховатися для розмов на кухні і прислухатися вночі чи не стукають за нами в двері.

Хочеться процитувати Фрідріха фон Людвіга, коли на Німеччину напав Наполеон, окупувавши країну: «Я твердо знаю, що першу битву, яку ми маємо перемогти – це битву в своїх душах».

Чому наші дії такі пасивні? А тому що наші душі черстві.  Тому ми маємо слово донести до людей і додати їм тої впевненості та надії, яку вони втратили. Ні одна влада не може бути непереможною і всемогутньому, тим більше якщо вона фальшива і не народна.

Прикладів тому в історії безліч. Був собі такий Радянський Союз, всесвітня імперія зла і  насилля, він впав. І ця влада впаде.

Перша битва, яка зараз нас чекає, це вибори до місцевих рад 31 жовтня 2010 р.

Адже дехто говорить і запускає таку політтехнологію, що ці вибори не актуальні, а головне парламентські вибори, вони вирішують все. Це не правда.

Якби 27 квітня, всі 15 обласних рад, в яких більшість складають НУНС та БЮТ, а саме вони називають себе демократичними силами, прийняли рішення з засудженням харківських домовленостей про здачу національних інтересів країни, то не були б прийняті та ратифіковані у «верховній зраді» антидержавні угоди. Ті «народні обдиранні» не творили б таке свавілля, вони б боялися бо знали б, що більшість українців їх засуджує.

Так що потрібно перемагати 31 жовтня в обласну раду, районні, міську, селищну і сільську, потрібно брати більшість в цих радах, щоб протистояти безчинствам центральної влади. 

Згадаймо тих, так званих, демократів, де вони зараз, чому не чинять спротив, чому не виходять зі словами до людей, чому не протистоять п’ятій колоні Москви?

В країні склалася абсурдна ситуація, коли і влада і опозиція працюють на чужу ворожу країну. І, зрештою, в цьому нічого дивного не має. Нагадаю минулий рік Полтаву, де святкували 350 річчя Полтавської битви. Мер Полтави, БТЮівець Матковський розпорядився вилучити з обороту 10-ти гривневі банкноти тому, що на них зображений Іван Мазепа. Зроблено це було, щоб не образити московських гостей, щоб їм на очі не попалося зображення Івана Мазепи.

Чи  це не є свавілля влади і опозиції? Їх не розбереш коли вони влада, коли опозиція. Вони як пироги в макітрі, їх трусонеш, а вони то зверху то знизу, вони все життя хочуть провести в сметанці і з владної макітри вилазити не хочуть. А пора їх перевернути звідти повністю і одних і інших. Пора дати мандат довіри українцям, а цю псевдо еліту викинути на смітник історії.

Ми українці, ми живемо на своїй Богом даній землі, і девізом нашого життя має бути перша заповідь Декалогу українського націоналіста «Здобудеш українську державу, або згинеш в боротьбі за неї». Наші хлопці, які лежать в могилах по карпатських лісах і сибірській мерзлоті, здобули нам цю державу. Наше завдання цю державу зберегти.

Приєднуйтесь до нашої політичної сили!

Вступайте в ряди національної опозиції!

Разом ми обов’язково переможемо.

Слава Україні!

                   Голова Ланчинського осередку ВО «Свобода»  Михайло Іваночко.