Минуло 83 роки з того часу, як 3 лютого 1929 року у Відні завершив свою роботу Установчий Конгрес Українських Націоналістів, на якому було створено Організацію Українських Націоналістів. Саме в цей день прийняли присягу ті перші 28 членів ОУН, що були делегатами Конгресу.

Кожного року з 28 січня по 3 лютого в Україні і в багатьох країнах, які прихистили в жорстокий повоєнний час українську політичну еміграцію, відбуваються численні урочисті академії, звучать велемовні і красиві промови, соковиті епітети і порівняння – щирі і вдавані.

Але українці до сьогодні так і не усвідомили феномену ОУН, створеної смертним розумом і серцем Євгена Коновальця, але породженої незвіданими глибинами Українського Духу.

Організаційний геній полковника Коновальця став лишень інструментом тої ірраціональної Волі Нації, що завше у часи смертельної загрози мобілізовувала наш суспільний організм і вилонювала на поверхню життя Івана Мазепу, Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Степана Бандеру, Романа Шухевича, Ярослава Стецька й десятки інших національних велетів та провідників.

ОУН – це організаційний феномен Нації, що перебувала в смертельній боротьбі, ціною якої було саме життя. У ворожому підпіллі вона вершила дії, що й сьогодні не кожній державі під силу. За красномовними прикладами не слід далеко шукати.

Розвідка УВО і ОУН вважалися чи не найкращими у Європі. Розвідка бездержавної нації – супроти розвідок і спецслужб наймогутніших держав свого часу!

Служба Безпеки ОУН успішно протистояла зловісному НКВД-КГБ: засилала в його ряди свою агентуру, виявляла, знешкоджувала і перевербовувала ворожу сітку, розшифровувала спецоперації противника і будувала хитросплетіння власних контроперацій та вела оперативні ігри. Навіть сьогоднішні нечасті документальні публікації на цю тему вказують, скільки поразок і втрат зазнав ворог. А що ще ховається в архівних глибинах!?

Чи не правда – є чому повчитися сучасній розвідці та органам безпеки Української держави. Хоча суть науки напрочуд проста – мати відкрите серце і шляхетну душу, ворога відверто назвати ворогом, не бавитися у фальшиву дипломатію "стратегічного партнерства", а нищити його до останку на цьому таємному фронті боротьби. Більшовицька Росія та Польща були такими ворогами українства і провідники ОУН спрямували безкомпромісний удар проти напасників.

ОУН гнучко реагувала на зміну умов політичної боротьби і відповідно до обставин витворювала відповідні їм організаційні форми. Перебуваючи в підпіллі, вона до основ струснула Польщею, завдала дошкульних ударів більшовицькій Росії і нацистській Німеччині.

Якщо потрібно було для відплати, то ОУН і її бойові підрозділи навіть знищували їхніх міністрів, дипломатів і генералів: польського міністра Пєрацького за т. з. пацифікацію українців Галичини і Волині, совєтського дипломата Майлова – за голодомор на Великій Україні, совєтського генерала Ватутіна, німецького генерала Лютце і польського генерала Свєрчєвського – за каральні антиукраїнські акції та бойові дії проти повстанського підпілля.

На принципах адекватності по відношенню до противника та неминучої відплати за заподіяне українцям зло ефективно будувався захист національних інтересів тоді і вони цілком надаються для цієї ж цілі сьогодні.

У роки Другої світової війни, і в умовах бойового протиборства ОУН створила і розбудувала Українську Повстанську Армію та здійснювала політичне керівництво нею. За оцінками фахівців в момент найвищого піднесення УПА досягала 100 тис осіб, а всього крізь її ряди пройшло біля 300 тис. вояків!

Олександр Сич, 
голова Івано-Франківської обласної ради,
заступник голови ВО "Свобода"