Звернення депутатської фракції ВО "Свобода" на IX сесії Надвірнянської районної ради 24 листопада 2011 року з приводу відзначення днів Памяті загиблих від Голодомору 1932-33 років
ЗВЕРНЕННЯ
до українського народу
На
українцях випробували «найдешевшу зброю масового знищення»
Український народ і
ввесь цивілізований світ досі очікують на достеменне вивчення Голодомору і
розвінчання міфів про геноцид українців у 1932-33 роках ХХ ст.
Події 1932-33 років є досить маловідомими. Ще не всі в
Україні мають відвагу говорити про них правду, часто ці події замовчуються з
ідеологічних чи навіть опортуністичних причин.
Великим позитивом є
те, що сьогодні принаймні ніхто не може заперечити того, що Україна – житниця
Європи, пережила не один голод. Це лихо з різних причин пронеслося по землях
України у 1921-23, 1932-33 та 1945-46 роках. Однак найбільш жахливим і штучно
викликаним голодом, якого, на щастя, ніколи не зазнали інші народи колишнього
Радянського Союзу, був великий голод 1932-33 років. Навіть сьогодні нам досить
важко назвати точну кількість жертв цього злочину. Найостанніші дослідження
кажуть, що за один рік померло щонайменше 4 мільйони людей.
Цей штучний голод,
викликаний в один із найбільш урожайних років на українських чорноземах, був
ретельно спланований урядом Радянського Союзу. Це було випробовування «найдешевшої
у світі зброї масового знищення».
Ця акція геноциду
українського народу була здійснена у три етапи: перший – відокремити українську
етнічну територію від решти території Союзу і створити військову, ідеологічну
та інформаційну її ізоляцію; другий – насильно вилучити у декілька етапів усі
без винятку продукти харчування, які мало населення і які цього року дала
земля; третій – залишити повільно вмирати мільйони людей у страшних муках
голоду без можливості надати їм допомогу чи дозволити шукати харчування в інших
місцях.
Голод гірший за
концтабори. Повільно вмирати з голоду є настільки жахливим, що одна жінка, яка
пережила цей голод у дитинстві, а потім була в’язнем німецького концтабору,
порівнюючи ці дві тортури, стверджувала, що голод є чимось набагато страшнішим
від концентраційного табору, бо навіть в Аушвіці давали щось їсти. Усі ті, що
дивом вижили у часи Голодомору, одноголосно стверджують, що голод є чимось
страшнішим навіть за війну, оскільки на війні хтось усе таки може врятуватися,
а від такого штучного голоду спасіння практично не було.
Голод не лише нищить
тіло, а й «глибоко ранить людську душу, зароджує в ній страх, що паралізує волю
для спротиву тій ідеології, яка забирає свободу, і цей страх передається із
покоління в покоління. Ці рани можна зцілити лише за допомогою пам’яті. Ось
чому, пам’ятати про ці події є важливим не лише для зцілення ран минулого, але
й щоб запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому.
Пам’ятаючи про
український геноцид, ми не шукаємо собі ворогів, на котрих би хотіли вилити наш
біль і з ними поквитатися. Ми є християнським народом. До цієї пам’яті нас кличе
наше християнське сумління, яке цією пам’яттю хоче проголосити усьому світу
правду про ці події і саме правдою про них попередити і запобігти новим
злочинам проти людства будь-якої ідеології. Прес-служба Надвірнянської РО ВО "Свобода"
| 
